КОРОСТЕНСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ НРУ

Програма Руху




                        ПРОГРАМА

           НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ


                                 ПРЕАМБУЛА  

Як вияв незламності духу української нації, незнищенності її національної й громадянської гідності, наприкінці 80-х років зародилася перша у новітній українській історії масова громадсько-політична організація національно-демократичного спрямування – Народний Рух України. Супроти комуністичної тоталітарної системи вперше постала організована політична сила, об’єднана спільною метою і спільними завданнями.

Найпершою метою, найголовнішим завданням Руху постало відновлення незалежності України. Для цього необхідно було насамперед зруйнувати комуністичну імперію, звільнити український народ від впливу більшовицької ідеології, відродити високі почуття національної й громадянської гордості, патріотизму, поваги до своєї історії, мови, культури.

Антиімперська, антикомуністична, державницька позиція Руху знайшла широку підтримку в українському суспільстві. Разом з Українською Гельсінською Спілкою, Всеукраїнським товариством «Меморіал», Товариством української мови Народний Рух України очолив боротьбу українського народу за незалежність, демократію, права і свободи людини та нації. Цю самовіддану боротьбу увінчало відновлення Україною державної незалежності.

Основна програмна мета Руху, визначена ІІ Всеукраїнськими Зборами НРУ, була реалізована Актом проголошення державної незалежності України 24 серпня 1991 року і Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.

Державний суверенітет України – це проблема дії, чину. Українська держава повинна динамічно пройти складний період трансформації політичних і економічних інститутів, які ментально сформувалися в умовах колоніальної залежності, тоталітарного гноблення і командно-адміністративних методів управління, до повноцінного державного буття, громадянського суспільства, цивілізованого ринкового господарства, які б ґрунтувалися на звичаєвому праві українців.

Архіважливе завдання, що стоїть перед Україною на цей (трансформаційний) період, містить у собі:

1. завершення процесів уконституювання держави, формування інститутів цілісної національної державності, системної правової бази;

2. утвердження в державному та суспільному житті засад демократії, політичного плюралізму, що не виходять за межі правових регуляторів, дотримуються національних та історичних традицій корінного народу;

3. опора на власні сили з чітким усвідомленням сильних і слабких сторін держави і суспільства;

4. формування структурованого українського громадянського суспільства;

5. розвиток економіки на засадах гармонічного поєднання форм публічної та приватної власності; дотримання ринкових умов, за яких здійснюється захист і підтримка національного споживача.

Народний Рух України вважає, що успіх в утвердженні Української держави і формуванні українського громадянського суспільства значною мірою залежить від того, наскільки швидко й успішно буде створено необхідні умови для повноцінного режиму її національного функціонування

Лише на основі виконання цих завдань через зміцнення державності можна досягти зростання добробуту українського народу, збереження й розвитку його національно-культурних і духовних надбань, забезпечення прав та свобод нації, людини і громадянина.

Реалізуючи свою програму, Рух першим серед політичних сил сучасної України запропонував цілісну Концепцію державотворення. Основні ідеї та положення Концепції витримали випробування часом. Деякі з них втілені або втілюються сьогодні. З прийняттям Нової редакції Конституції Україна остаточно визначить напрям свого подальшого розвитку як незалежна, демократична, правова держава.

Державна незалежність, свобода, демократія стають незаперечними, об’єднуючими цінностями для дедалі більшої частини суспільства, влади, політичних та громадських організацій.

Проте Рух змушений констатувати, що за роки незалежності поруч з досягнутими успіхами відбулися значні негативні процеси щодо реалізації базових цінностей.

Основними з них є:

1. наслідки (інерція ) тоталітарної з понад 300-літньою історією системи духовно-культурного та фізичного винищення українців (державний терор, війни, голодомори, переселення тощо);

2. сучасна практика державотворення з її непослідовністю й алогізмами на шляху до утвердження реального суверенітету й забезпечення національної безпеки;

3. засилля в органах державної влади і державного управління номенклатури, далекої від сповідування принципів: патріотизму, професіоналізму, порядності;

4. недостатня кількість виробників представників малого і середнього підприємництва, що ставить під сумнів формування «середнього класу», який є стабілізатором соціально-політичного масиву та рушієм економічного розвитку.

Витримавши складні випробування, в сучасних умовах Народний Рух України є згуртованою, структурно оформленою політичною силою. Рух дотримується чіткої, виваженої позиції щодо паритету державності й демократії, прав нації і людини.

Рух стоїть на сторожі української національної ідеї, української державності, національної демократії – високих ідеалів, за які змагалися всі покоління українських патріотів, заради яких жив і віддав своє життя лідер нашої партії, Національний Герой України В’ячеслав Чорновіл.

А тому сьогоднішній Рух – правоцентристська партія національно-демократичного спрямування, основним гаслом якого є ДІЯ, що спрямована на утвердження ДЕРЖАВНОСТІ, розвитку ДЕМОКРАТІЇ і забезпечення ДОБРОБУТУ українському народу.

ІДЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ

Сприяючи утвердженню національної, демократичної, правової, соціальної держави, структурованого громадянського суспільства, появі економічно незалежного громадянина, Рух визначає своєю суспільною базою весь український народ.

Народний Рух України – перша з-поміж сучасних українських партій, яка діє на основі чітко сформульованої ідеології. Це ідеологія української національної демократії.

Народний Рух України формує свою програму на ідеологічних засадах, виходячи з завдань епохи державного будівництва.

Обираючи шлях розвитку і витворення національної держави, Рух обстоює правоцентристську позицію. Для європейської християнської ментальності властивою рисою є прагнення до консолідації суспільства саме на етнічній основі, до створення національної держави, що є основою ідеологічних течій націоналізму.

Народний Рух України розуміє націоналізм як сукупність ідей, поглядів, цілей та політичної практики національно-визвольних рухів, що змагаються за право корінної нації на створення власної національної держави, поважаючи права інших народів. Центристською течією серед ідей, об’єднаних терміном «націоналізм», є національна демократія, на засадах якої стоїть Народний Рух України.

Українська національна демократія прагне утвердження української нації, утвердження українством своїх прав, рівних з іншими державними націями, через створення власної держави.

РУХ це – Дія, що спрямована на утвердження української Державності; проведення Деколонізації економічних, фінансових, культурницьких, духовних тощо відносин; формування національної Демократії. А тому гасло Народного Руху України: «Державність, добробут, демократія!» реалізується через Дію, яка передбачає системні зміни організації і функціонування публічної влади заради добра українського народу. В цьому гаслі зосереджені основні цінності ідеології Руху.

Історична місія НРУ полягає у витворенні України для українців, в інтеграції українців в Україну. Етнічна основа є природною базою розвитку української держави і суспільства.

Новітня концепція національної держави має охоплювати минуле, сучасне та майбутнє української нації.

Національна, демократична, правова, соціальна держава є основною цінністю в нашій ідеології. Тільки національна державність дає змогу українській нації відродитися, розвинути свою економіку і культуру, ґарантує її тривале історичне буття. Тільки демократична держава забезпечує участь кожного громадянина в державному управлінні, у вирішенні кардинальних питань свого життя. Тільки правова держава ґарантує права людини, її особисті й громадянські свободи. Тільки соціальна держава не залишає своїх громадян напризволяще, дбає про піднесення рівня їхнього добробуту.

Українська нація стала етнічною основою Української держави, як це проголошено в Декларації про Державний суверенітет України від 16 липня 1990 року і закріплено в Конституції України від 28 червня 1996 року. Консолідація української нації має ґрунтуватися не лише на політичній спільності, а й на підставах фінансово-економічної та культурно-духовної

єдності, усвідомленні загальнонаціональних інтересів, утвердженні державно-національних, демократичних засад у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

У сьогоднішніх умовах українська нація, як ціле, є водночас суб’єктом і політичного, й економічного, і правового, і соціального, і культурного життя. Рух розглядає нації як основні суб’єкти людської цивілізації. Лише в умовах політичної, економічної, культурної незалежності можливий вільний розвиток націй. Реалізація національно-культурних прав етнічних груп, що входять до українського народу, невіддільна від усвідомлення ними національного характеру української державності, визнання того, що Україна є споконвічною і єдиною у світі територією, де можливе повноцінне буття і розквіт української нації.

Логічним кроком у становленні інститутів національної держави й громадянського суспільства бачиться здійснення деколонізації. Епоха утвердження державності не закінчилася разом з закінченням епохи комуністичної радянської імперії. Сьогодні провідною є ідея деколонізації національної ментальності, економічних, політичних, інформаційних інститутів, збереження і зміцнення української державності, послідовного внутрішнього реформування державних, суспільно-політичних та економічних відносин, формування української політичної нації, громадянського суспільства, захисту загальнонаціональних інтересів українського народу.

З проголошення відновлення незалежності нашої держави Україна обрала курс на демократизацію суспільного життя. Цей принцип закріплений у ст. 1 Конституції України. Але наша держава тільки в майбутньому, при неодмінному виконанні певних умов, відповідатиме нормі, закладеній в Конституції, що і є наріжним каменем зрілості української нації. Допоки зазначені категорії (суверенність, незалежність, демократичність, соціальність, дотримання прав і законів) є предметом очищення від колоніальних (в ідеології, ментальності, духовності, культурі, економіці, управлінні) рудиментів.

Усвідомлюючи той факт, що, не подолавши наслідків колоніального минулого й сучасного неоколоніалізму, прикритого псевдодемократичними гаслами, демократизація в сучасному її виконанні не може привести до істотних зрушень у свідомості громадян і, як наслідок, у суспільному житті.

Природним продуктом і середовищем формування тоталітарного режиму, що століттями панував в Україні, є масове суспільство, для якого характерна відсутність власної структури, власної культури, засилля зарубіжних (як за змістом, так і за формою) незалежних від держави об’єднань громадян, що в

силу фінансової та технічної підтримки ззовні активно впливають на прийняття управлінських рішень в державі. Рух вважає, що нинішньому суспільству потрібно відродити знищену тоталітаризмом внутрішню структурованість і стати українським громадянським суспільством. Громадянське суспільство, як розвинена структура політичних партій, професійних та інших об’єднань громадян, що виражають і захищають їхні групові інтереси, стоїть на сторожі прав людей та суспільних груп, є надійним гарантом демократичного курсу утвердження державних інститутів. Громадянське суспільство не зливається з державою і не протистоїть їй; воно взаємодіє з державою, обмежуючи її вплив на життя людей до необхідного мінімуму, і забезпечує вільне волевиявлення громадян у процесі формування органів влади та розв’язання найважливіших питань державного життя.

Рівень демократії в державі визначається саме рівнем розвиненості, зрілості інституцій громадянського суспільства, насамперед політичних партій, їхнього впливу на формування політичних цілей і характер прийняття управлінських рішень у державі.

Дії визначають наступальність і поступовість здійснення державних, демократичних перетворень в Україні, спосіб реалізації Програми Руху. Утвердження українського державного устрою, формування громадянського суспільства – це і створення соціальної бази демократії, і творення умов для розвитку особистості, і забезпечення добробуту народу.

Рух, як правоцентристська національно-демократична партія, співпрацює з політичними організаціями, програми яких визначають своїм завданням побудову незалежної демократичної Української держави, збереження її територіальної цілісності, формування і розвиток її економіки в інтересах найширших верств населення. Засобом поглиблення такої співпраці Рух вважає досягнення політичних домовленостей, формування політичних та виборчих блоків. Рух прагне об’єднання на основі національної ідеї з найближчими до себе політичними середовищами на засадах визнання основних цінностей національної демократії,.

Народний Рух України підкреслює, що ідеологічний нігілізм значної частини владної еліти призвів до заперечення ідеологічної визначеності влади, що загрожує суцільною деідеологізацією, так само небезпечною, як і тотальна заідеологізованість; до відмови від ідейної основи консолідації українського народу, формування української політичної нації. Рух переконаний, що Україні, як державі, котра прагне ефективного поступального розвитку, необхідна націоконсолідуюча ідеологія. Наріжним каменем такої ідеології має бути українська національна ідея, що згуртовує націю для побудови демократичної, правової, соціальної Української держави, формування громадянського

суспільства, творення умов для заможного й вільного життя кожної людини. Ця ідея передбачає національний характер держави, політичну, економічну, інформаційну незалежність України, самостійний шлях її розвитку.

Викладені нижче програмні положення Народного Руху України базуються на сформульованих у цьому розділі ідеологічних засадах.

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА І ДЕРЖАВНА ВЛАДА

Політична система. В Україні політична система має бути органічним поєднанням демократично сформованої системи публічної влади та інститутів громадянського суспільства, об’єднаних спільною метою – зміцнення державності, консолідації української нації, реалізації прав і свобод людини і громадянина, вільного розвитку особистості.

Інституційною основою політичної системи мають бути держава,її органи влади,місцеве самоврядування, розвинута система політичних партій, як інструмент вираження політичної позиції та організованої політичної волі українських громадян.

Світоглядною основою політичної системи України має стати ідеологічний плюралізм, який ґарантує право особи на власні ідейні переконання стосовно соціально-політичного, правового та економічного устрою Української держави, суспільних відносин, право оприлюднювати ці переконання, якщо вони не скеровані проти державного суверенітету України, не завдають шкоди державним та суспільним інтересам, соціально-політичним та майновим інтересам особи, та право об’єднуватися з однодумцями для захисту та реалізації своїх переконань та інтересів.

Політична система забезпечує реалізацію суверенітету українського народу, політичних прав і свобод громадян та груп громадян, захист їхніх особистих прав щодо вибору діяльності, місця проживання, професії, громадянської самореалізації, віросповідання.

Апарат держави має здійснювати державну владу в інтересах усього народу, захищати політичні свободи і права громадянина, інститути демократичної влади, ринковий економічний устрій. Цей захист здійснюється в межах і на основі демократично утверджених правових норм, створених як результат

суспільної згоди безпосередньо (через всенародний або місцевий референдуми) або через представницькі чи самоврядні органи народовладдя.

Рух вважає невідкладним проведення адміністративно-територіальної реформи як способу формування ефективної публічної влади в Україні на різних рівнях – центральному, реґіональному, муніципальному.

Рух виступає за постійний суспільний контроль за діяльністю апарату держави шляхом оприлюднення звітності за результатами роботи його органів, через можливості отримання поточної інформації про його діяльність, завдяки прозорості й публічності дій органів державної влади та місцевого самоврядування. Такий контроль забезпечується за допомогою представницьких органів влади, засобів масової інформації, незалежних професійних об’єднань, партійних, правозахисних та інших самоврядних інституцій громадянського суспільства.

Державний устрій. Рух розглядає Україну як національну державу. Україна як держава виникла внаслідок самовизначення української нації, що ґарантує її право на утворення суверенної національної держави і самостійне визначення форм своєї національно-державної організації.

За історичними, економічними, політичними, соціально-психологічними чинниками українське суспільство є однорідним. З метою створення умов для послідовного зміцнення нації-держави, збереження соборності, Україна має залишатися унітарною за формою свого державного устрою, як того вимагає Конституція держави. Водночас Рух обстоює необхідність керованої децентралізації функцій державного управління, забезпечення ефективного функціонування органів місцевого самоврядування. Враховуючи наявність Кримської автономії, Рух розглядає Україну як унітарну державу з адміністративно-територіальним самоврядуванням як способом здійснення децентралізації функцій державного управління.

Форма державного правління. Народний Рух України вважає, що перспективною формою правління для України є президентська республіка. Реалізувати цю форму можливо після завершення політичної структуризації суспільства та становлення впливових загальнонаціональних політичних партій. В умовах перехідного періоду з метою забезпечення більшої стабільності виконавчої влади Рух вважає за доцільне зберегти президентсько-парламентську форму правління, передбачену Конституцією України 1996 року. Рух переконаний, що забезпечення цілісних, системних та ефективних

реформ можливе лише за умови співпраці та солідарної відповідальності за свою діяльність Президента, Уряду й Верховної Ради України.

Виборче право. У демократичних державах влада належить народові. Народ здійснює своє суверенне право на владу шляхом участі у вільних виборах. Для прискорення політичної структуризації Парламенту Рух виступає за виняткове право політичних партій висувати кандидатів у народні депутати та на пост Президента України. Рух вважає, що в Україні має бути запроваджена мажоритарно-пропорційна виборча система обрання до Верховної Ради України із 3% бар’єром для представництва політичних партій в парламенті.

Рух виступає за послідовне підвищення ролі політичних партій у місцевих виборах. З цією метою Рух вважає доцільним зміцнення мажоритарно-пропорційної виборчої системи на виборах до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад, міських рад міст обласного значення.

Правова реформа. Народний Рух України вважає, що демократичні перетворення в нашій державі можливі лише за умови широкомасштабної правової реформи, покликаної запровадити нові правові основи державного життя. Рух ставить за мету відродження зруйнованої більшовицьким тоталітаризмом правової культури, властивої українській нації й основаної на українських традиціях, що сягають часів Руської Правди. Рух переконаний у необхідності наповнення новим змістом нормативно-правової бази, яка б запровадила принципи відкритого громадянського, демократичного суспільства і ринкової соціально орієнтованої економіки. Конкретне забезпечення конституційних прав і свобод людини досягається шляхом запровадження та неухильного дотримання чітких і зрозумілих норм законодавства.

Рух переконаний, що правова система в Україні має будуватися на засадах:

– верховенства права на основі притаманних людині природних прав і свобод, даних Богом;

– рівності усіх громадян перед Законом;

– законності усіх дій органів державної влади та місцевого самоврядування;

– справедливості в усіх сферах суспільного життя та взаємостосунках громадянина з громадянином чи громадянина з державою;

– надання громадянам усіх можливостей реалізовувати свої права і свободи до тієї межі, що не заперечує прав і свобод інших громадян чи несе загрозу національним інтересам.

У сфері правової реформи важливу роль відіграє реформування судової системи. Народний Рух України виступає за галузеву спеціалізацію судової системи, що можна забезпечити застосуванням спеціалізованих, зокрема, адміністративних судів, які входили б до загальної системи судочинства. Рух підтримує запровадження інституту суду присяжних як основного способу участі громадян у здійсненні судової влади. Рух вважає, що в демократичній судовій системі не може бути окремих військових судів. Кожен громадянин України, у тому числі й військовослужбовець, має рівні перед законом права.

Щоби суди, як незалежна гілка влади, могли належним чином виконувати функції, покладені на них Конституцією, потрібно забезпечити їхню діяльність відповідним фінансуванням. Рух виступає за визначення окремим рядком у державному бюджеті асигнувань на потреби судів, котрі мають надходити безпосередньо з казначейства, а не через органи виконавчої влади.

Самоврядування в Україні. Однією з підвалин демократичного ладу, формою якнайширшого залучення громадян до вирішення суспільних справ є місцеве самоврядування, яке має розвиватися на основі Конституції України, а також ратифікованої Україною Європейської Хартії місцевого самоврядування. Рух виступає за реальне становлення на базі територіальної громади місцевого самоврядування як найбільш децентралізованої складової публічної влади в Україні, за забезпечення його основних автономій (організаційно-правової, кадрової та матеріально-фінансової), за чітке розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної виконавчої влади, за максимальну реалізацію принципу субсидіарності – передання владних повноважень на той найближчий до громадянина рівень, який здатний забезпечити їх ефективне виконання. Рух виступає проти спроб виконавчої влади безпосередньо керувати органами місцевого самоврядування, визначати структуру та штати виконавчих органів і апарату рад. Рух вважає за недоцільне поєднувати посади в органах виконавчої влади та представницьких органах місцевого самоврядування.

Головною проблемою місцевого самоврядування в Україні залишається невреґульованість питань його бюджетного забезпечення. Рух переконаний, що місцеве самоврядування повинно мати свою матеріально-фінансову базу, на яку може поширюватися його управлінський вплив. Місцеві бюджети мають бути максимально наближені до реалізації конституційного права щодо їхньої

самостійності, самодостатності за рахунок створення реально ґарантованої податкової бази, в тому числі шляхом законодавчого закріплення за місцевими бюджетами частини загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Необхідно здійснити перехід до самостійного формування органами місцевого самоврядування власних бюджетів на основі соціальних стандартів та довгострокових нормативів бюджетної забезпеченості із вжиттям державою заходів для вирівнювання бюджетів, які не забезпечені належними бюджетними надходженнями.

Рух вважає, що правове поле місцевого самоврядування повинно включати законодавчі акти, скеровані на реґулювання процесів управління комунальною власністю, майнових відносин, вирішення матеріальних, фінансових, кадрових питань суб’єктів комунальної власності. Разом з необхідністю чітко розмежувати власні і делеговані повноваження органів самоврядування Рух вважає за доцільне запровадити договірний характер делегування повноважень, який має супроводжуватися як наданням відповідних матеріальних та фінансових ресурсів, так і взаємними зобов’язаннями щодо їх виконання.

Формування організаційно-правових та фінансово-економічних основ місцевого самоврядування повинне вирішити принципову проблему, яка полягає у створенні дієздатних територіальних громад.

Рух переконаний, що для подальшого розвитку місцевого самоврядування доцільно: зміцнити відповідну законодавчу базу згідно з Програмою державної підтримки і розвитку місцевого самоврядування в Україні; забезпечити узгодженість реформаторських процесів у проведенні адміністративної реформи, а також у царині реґіональної політики та розвитку самоврядування; чітко розмежувати сфери відповідальності органів державної влади і місцевого самоврядування щодо надання публічних і громадських послуг; реформувати міжбюджетні відносини; підвищити роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевого самоврядування; розробити систему реальних мінімальних соціальних стандартів; забезпечити становлення системи фінансового вирівнювання та формування і ефективне функціонування комунальної власності територіальних громад; удосконалити систему державного нагляду і контролю за фінансово-економічною діяльністю місцевого самоврядування відповідно до нових міжбюджетних відносин.

Рух вважає, що реґіональна політика в Україні повинна бути спрямована на розв’язання основних завдань, що стоять перед нацією і державою. Її метою має бути консолідація нації, зміцнення цілісності держави, пріоритет національних інтересів перед реґіональними і місцевими, вирівнювання економічного

розвитку реґіонів та їх здатності забезпечувати єдині стандарти соціальної політики держави. Рух оцінює як передчасну ідею запровадження поряд з місцевим також і реґіонального самоврядування. Спочатку необхідно забезпечити реальний розвиток місцевого самоврядування на рівні територіальної громади, тоді – запровадження деконцентрації виконавчої влади через передання її місцевим органам більших повноважень. Лише після досягнення цих цілей можливо розглядати способи запровадження реґіонального самоврядування відповідно до сучасних західноєвропейських моделей.

Рух переконаний, що розв’язання проблем регіональної політики потребує консолідації зусиль усіх ланок влади – центральної, регіональної та місцевого самоврядування, вдосконалення відповідної нормативно-правової бази, активної участі громадян у вирішення публічних справ.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА

Рух наполягає на тому, що вироблення державної політики має бути послідовним процесом, інструментом для розуміння того, як окремі складові економічної, політичної та соціальної мозаїки поєднуються одна з одною, а також процедурою, яка синтезує ці різні складові задля поліпшення життя громадян країни.

А тому основними заходами, до яких вдається НРУ, є:

1. чітке формулювання майбутнього (ідеал, національна ідея) України і українців;

2. визначення цілей, які є концентрованим відображенням гуманітарних, соціальних, економічних очікувань громадян України;

3. вироблення механізмів для реалізації поставленої мети;

4. здійснення стратегічного планування;

5. розроблення різних варіантів державної політики щодо реалізації стратегічних цілей.

Народний Рух України вважає успішним, ефективним урядом той, як і владу в цілому, які в результаті вжитих заходів щодо реалізації державної політики:

6. поліпшують якість життя населення;

7. гарантують соціальну стабільність;

8. забезпечують національну безпеку.

Стратегія розвитку держави в цих напрямах повинна оцінюватися категоріями ефективності. Ефективність будь-якого процесу полягає в забезпеченні оптимального функціонування суб’єкта за рахунок раціонального використання ресурсів об’єкта. Вважаючи об’єктом соціально-економічну систему, а суб’єктом комплекс державних інститутів критерієм ефективності державної стратегії можна визнати національну безпеку, яку сьогоднi РУХ розглядає як стан захищеності життєво важливих інтересів нації, держави та особи, від внутрішніх та зовнішніх загроз, тобто як зниження рівня загроз руйнування суспільної системи під впливом екзогенних та ендогенних чинників.

НРУ наполягає на запровадженні ефективного контролю за рухом ресурсів (природних, фінансових, матеріальних, трудових, інтелектуальних), що складають суть національної безпеки.

Через існуючу модель державного управління в нашому суспільстві не користується належним попитом знання та інтелект, сучасні перспективні способи застосування знань в різних сферах. Якщо можна “купити” владу і користуватися нелегальним доступом до дешевих ресурсів, то не потрібні складні інтелектуальні, наукомісткі, технологічні, управлінські рішення. Освіта втрачає інструментальне значення, а стає ярликом, прикрасою, довідкою-допуском до певної касти.

Реальна практика державотворення поставила нас перед необхідністю об’єктивного переосмислення місця і ролі державного управління в контексті політичного процесу, переосмислення логіки реформаторських кроків, кадрового, наукового забезпечення зазначених

Народний Рух України наполягає на системному формулювання і вирішенні проблем:

1. державної політики (гуманітарна, соціальна, економічна та інші сфери);

2. національної безпеки;

3. геополітики;

4. геоекономіки;

5. європейської інтеграції;

6. регіональної політики і місцевого самоврядування.

Через невирішення цих проблем сучасна кадрова політика видається не системою свідомого, ідейного, науково-обгрунтованого відбору, а збігом випадковостей.

Народний Рух України ставить перед собою завдання подолання негативного впливу у сфері державної політики і державного управління дестабілізуючих факторів.

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

Економічною основою політичної системи України має бути вільна, багатоукладна, ринкова соціально орієнтована національна економіка. Головні чинники її становлення – цілковита ґарантованість та недоторканність приватної власності на майно, засоби підприємництва, землю, капітальні об’єкти, технології, фінанси, отримані та набуті легальними методами і шляхами. Держава повинна розглядатися як рівноправний суб’єкт у системі розмаїття власності.

Народний Рух України переконаний, що основною метою економічної політики держави є зростання життєвого рівня громадян України. Ця мета досягається шляхом створення сприятливого інвестиційного клімату та умов для трудової, ділової, підприємницької активності, стимулювання виробництва й підвищення конкурентоздатності наших товарів, зростання продуктивності праці на основі науково-технічного прогресу і нових стимулів до праці, забезпечення на цій основі соціальних ґарантій і підвищення життєвого рівня населення.

Рух наголошує, що економічні суб’єкти мають функціонувати в умовах ринкової конкуренції та самореґулювання для максимального задоволення соціальних і споживчих потреб громадян. Кожне підприємство чи приватний підприємець мають діяти за власною ініціативою і відповідно до власної зацікавленості, не порушуючи чинного законодавства та прав споживачів своєї продукції (послуг), не завдаючи їм шкоди, не порушуючи прав інших підприємств – виробників аналогічної продукції (послуг).

Народний Рух України вважає, що головне завдання у сфері економічної політики полягає у забезпеченні економічної безпеки і добробуту українського народу. Особливого значення Рух надає інституційній політиці. Система економічних інститутів охоплює державу, ринкову інфраструктуру, дрібне і середнє підприємництво, корпорації, громадський контроль над господарською і фінансовою діяльністю. Необхідно комплексно використати всі ці інституції, пам’ятаючи, про національні економічні пріоритети.

Народний Рух України розглядає приватизацію державного та комунального майна як спосіб реформування відносин власності в Україні, формування

ефективного власника, підвищення конкурентоздатності національного товаровиробника. Рух переконаний, що приватизація повинна відбуватися виключно на засадах прозорості, конкурентності, економічної доцільності, з дотриманням пріоритету національних інтересів.

Основною рушійною силою розвитку економічних відносин є підприємницька ініціатива, коли кожен учасник економічних відносин діє в межах закону, на основі власного бажання і на свій власний ризик з метою отримання прибутку. Зі свого боку держава має заохочувати приватну ініціативу, всіляко захищати приватну власність.

Суть змін в економічній політиці повинна полягати в переході від обмежувальних заходів до стимулювальних, наслідком чого повинне стати пожвавлення виробництва і на цій основі підвищення життєвого рівня населення.

Рух вважає, що держава має сприяти розвиткові приватного підприємництва за допомогою організаційних, інвестиційних, податкових, валютно-фінансових важелів, а також наданням йому послуг державними установами.

В основі економічних відносин має бути договірне право, яке реґулює взаємини між виробниками, продавцями (постачальниками), покупцями (споживачами). Порушення договірних прав спричиняє відповідальність згідно із законом чи умовами договору. Фінансові зобов’язання підприємств перед працівниками, іншими підприємствами і державним бюджетом є обов’язковими і забезпечуються всіма активами підприємств.

Рух вважає, що держава не повинна втручатися у господарсько-комерційну діяльність підприємств, укладання господарських договорів, визначення ринків збуту продукції, економіко-правові відносини всередині підприємств. Фінансування діяльності суб’єктів економічних відносин має відбуватися з не бюджетних джерел, окрім цільового фінансування державних стратеґічних програм через механізм конкурсного відбору виконавців державних замовлень.

Народний Рух України наголошує на необхідності стимулювання об’єднання приватного підприємництва, структурних галузевих перетворень, концентрації капіталів через акціонерні товариства, вільний продаж акцій, захист прав акціонерів, підпорядкування держави як акціонера рішенням корпорації.

Для повернення в Україну капіталу, вивезеного за кордон, потрібно створити сприятливі для цього макроекономічні умови (стабільність національної

грошової одиниці, низький рівень інфляції, стимуляційна і стабільна податкова політика).

Має відбуватися поступове зменшення чи скасування більшості непрямих податків (на додану вартість, митні збори, інші платежі з обороту та продажів). Відповідно державна податкова політика повинна базуватися на таких засадах:

– економічної ефективності: податкова політика має сприяти ефективному перерозподілові ресурсів у державі;

– простоти: податкова система має бути простою в адміністративному сенсі;

– гнучкості: податкова політика повинна мати здатність швидко змінюватися в залежності від поточних економічних обставин;

– ясності: громадяни України повинне розуміти, для чого сплачуються і в який спосіб використовуються ті чи інші податки.

Рух переконаний у потребі особливої культури збору податків. З одного боку, податкова система має сприяти розвиткові суб’єкта господарської діяльності, для чого необхідно відмовитися від практики планових показників зборів пені та штрафів; з іншого – платник податків повинен нести відповідальність, зокрема юридичну, за умисну несплату податків і зборів.

Потреби у фінансуванні владних функцій мають здійснюватися за рахунок Державного та місцевих бюджетів. У видатках Державного бюджету має щорічно зростати частка витрат на соціальну сферу (освіту, медицину, культуру, науку та інформацію, екологію, житлово-комунальні потреби).

Рух виступає за те, щоб держава забезпечувала умови для функціонування виробничої, господарської та фінансово-ринкової інфраструктури, створювала для учасників економічних відносин нормативну базу. Держава може втручатися в економіку лише з метою ґарантій економічної безпеки, регулювання природних монополій, захисту прав споживачів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки громадян та перерозподілу частини валового внутрішнього продукту для виконання соціальних програм та управлінських функцій державою.

Важливого значення Рух надає проведенню ефективної реґіональної економічної та збалансованої податкової політики, заснованої на розширенні повноважень і відповідальності місцевих органів влади за хід економічних

реформ, використанні ресурсного потенціалу реґіонів та їх зацікавленості у комплексному розвиткові територій, вирішенні гострих соціальних питань на основі незалежного формування бюджетів різних рівнів на основі довгострокових нормативів бюджетного забезпечення.

Процес зовнішніх запозичень Уряду та місцевих органів влади, стан золотовалютних резервів та поточної платоспроможності держави за своїми зовнішніми зобов’язаннями мають бути підконтрольними Верховній Раді України, місцевим представницьким органам влади, відкритим для об’єднань громадян та засобів масової інформації.

Народний Рух України вважає, що економіка України повинна інтеґруватися з економікою розвинутих держав Європи і світу на принципах вигоди. Зі вступом України до Світової організації торгівлі національна економіка повинна бути скерована на інноваційний шлях розвитку з метою досягнення високої конкурентоздатності продукції вітчизняного товаровиробника. Держава має стимулювати таку інноваційну діяльність.

Держава повинна сприяти підвищенню конкурентоздатності національної економіки і прибутковості зовнішньої торгівлі економічними (валютно-курсовими, кредитно-ґарантійними, обмеженням монопольного становища постачальників, тарифними) методами, преференціями виробництву, залученням прямих іноземних інвестицій, лібералізацією руху товарів, капіталів, робочої сили, технологій та менеджменту.

Аграрна реформа. Народний Рух України надає пріоритетного значення розвиткові аграрного сектора економіки.

Значна частина положень попередньої редакції Програми Народного Руху України була закладена в основу державної політики і поетапно реалізована в процесі аграрної реформи.

Основною метою аграрної політики Руху на 2013 – 2018 роки є просування українських підприємств на продуктові ринки країн Азії, Африки, Близького Сходу, забезпечення післяприватизаційної підтримки приватних господарств аграрного сектора, формування ринкового середовища у сільському господарстві, поступове підвищення прибутковості сільськогосподарського виробництва та зростання добробуту українських селян. Пріоритетними повинні стати такі напрямки проведення аграрної реформи:

* реорганізація структури органів державного управління агропромисловим комплексом відповідно до функціональних засад їхньої діяльності в умовах ринкової економіки;

* поглиблення земельної реформи шляхом видачі Державних актів на право приватної власності на землю власникам земельних часток (паїв), а також громадянам України, репресованим тоталітарним режимом, або їх прямим спадкоємцям та законодавче формування інфраструктури ринку землі;

* завершення реструктуризації реформованих колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), в тому числі сільськогосподарських виробничих кооперативів, у нові економічно ефективні господарські структури – селянські (фермерські) господарства, приватні (приватно-орендні) підприємства, господарські товариства

* вреґулювання майнових відносин шляхом видачі колишнім членам КСП свідоцтв (сертифікатів) про право власності на майнові паї з широким застосуванням орендних відносин відповідно до законів України;

* розширення особистих підсобних господарств за рахунок земельних часток (паїв) їх власників без реєстрації юридичної особи, як основи родинних селянських господарств, та реалізація соціальної доктрини зайнятості сільського населення шляхом розвитку малого та середнього підприємництва;

* диверсифікація виробничої і підприємницької діяльності господарств і підприємств агропромислового комплексу, створення нових робочих місць у сільській місцевості через підтримку несільськогосподарського підприємництва, комплексний розвиток сільських територій та соціальної інфраструктури села;

* реалізація цінової політики шляхом відпрацювання механізмів ціноутворення на внутрішньому ринку сільськогосподарської продукції через формування інфраструктури аграрного ринку, яка передбачала б розвиток біржової торгівлі, створення агроторгових домів як брокерських контор аграрних бірж, оптових продовольчих та плодоовочевих ринків, аукціонів живої худоби, заготівельних пунктів, мережі роздрібної торгівлі, в тому числі через систему супермаркетів, створення системи цінового моніторингу;

* розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, в тому числі мережі машинно-технологічних станцій, із залученням до кооперативного руху дрібних землевласників та створення кредитних спілок за участю власників особистих селянських та фермерських господарств, інших сільськогосподарських підприємств;

* технічне переоснащення сільськогосподарського виробництва через запровадження системи довготермінового низьковідсоткового кредитування сільськогосподарських підприємств усіх форм приватного господарювання шляхом створення Земельного (іпотечного) банку;

* розширення зовнішніх ринків збуту сільськогосподарської продукції через підвищення конкурентоздатності продуктів харчування вітчизняних товаровиробників, розробки і впровадження вітчизняних стандартів і технічних умов та законодавче формування відповідної митної політики;

* залучення іноземних та вітчизняних інвестицій в аграрний сектор з метою технічного і технологічного переобладнання підприємств для нарощування виробництва конкурентоздатної продукції через законодавче формування сприятливого податкового та інвестиційного клімату;

* розробка урядових галузевих програм, запровадження системи ліцензування і квотування виробництва сільськогосподарської продукції та зонального районування у рослинництві і тваринництві, реалізація на цій основі диференціальної державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва;

* реформування системи аграрної науки та освіти шляхом об’єднання профільних наукових та навчальних закладів з метою підвищення якості підготовки спеціалістів та ефективності наукових досліджень і їхнього запровадження у практику виробництва;

* створення Національної сільськогосподарської дорадчої служби для забезпечення сприяння прибутковому розвитку сільськогосподарського сектора економіки шляхом консультаційної підтримки, навчання, надання послуг в організації виробництва та маркетингу виробникам сільськогосподарської продукції;

* дереґуляція аграрної економіки шляхом підтримки громадських об’єднань, у тому числі реґіональних об’єднань землевласників (аграрних палат), професійних самоврядних організацій, їх залучення до участі у виробленні і реалізації державної аграрної політики та передачі їм частини повноважень, раніше властивих органам державної влади.

Наслідком аграрної реформи має стати прибутковість нових форм господарювання у сільському господарстві та зростання на цій основі добробуту сільського населення.

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

Народний Рух України є послідовним прихильником соціальної спрямованості економічних реформ.

Народний Рух України вважає, що соціальна система держави має ґарантувати певний рівень матеріального добробуту тим громадянам, які не можуть забезпечити його власною працею, доходами на вкладений капітал чи іншими пасивними доходами.

Рух переконаний у необхідності комплексної програми реформування соціального сектору, яка має базуватися на обґрунтованих моделях соціальних витрат, рівня мінімальної заробітної плати та межі малозабезпеченості. Механізми соціальної допомоги повинні забезпечити адресність надання соціальної допомоги для підтримки малозабезпечених верств населення, передбачати надання додаткових грошових засобів соціально вразливим групам громадян, виключати будь-які дотації чи пільги безкоштовного придбання товарів чи послуг (окрім послуг охорони здоров’я та освіти). Обсяги соціальної допомоги з боку держави мають бути достатніми для досягнення в соціально вразливих групах рівня прожиткового мінімуму.

Народний Рух України виступає за реальну політику держави щодо підтримки осіб з обмеженими фізичними можливостями з метою сприяння максимальній їх адаптації до активного суспільного життя, професійної реабілітації, створення умов для їх зайнятості та запобігання суспільній ізоляції.

Рух вважає, що для вирішення проблеми фінансування системи соціального забезпечення і насамперед пенсійної системи необхідне поетапно перейти до системи самофінансування соціального сектору. Держава має визначати тільки суми страхових внесків у соціальні фонди, вести облік коштів, що

перераховуються, встановлювати стандарти управління ними та контролювати їх дотримання.

Основними елементами соціальної реформи Народний Рух України вважає:

– забезпечення права на працю і створення умов зайнятості населення,реформу системи оплати праці;

– пенсійну реформу;

– реформу системи надання соціальних послуг.

Реформа системи оплати праці. Рух виходить з того, що система оплати праці має бути побудована на засадах забезпечення прожиткового мінімуму для всіх членів сім’ї працівника, врахування професійної складності праці, її суспільної важливості та стажу роботи.

Для працівників бюджетної сфери, у тому числі державних службовців та прирівняних до них категорій працівників, ця мета має досягатися шляхом встановлення державою відповідних тарифів оплати праці.

Для працівників небюджетної сфери рівень оплати праці повинен визначати ринок через співвідношення між попитом і пропозицією; роль держави має зводитися до забезпечення стандартів нарахування зарплати та нагляду за їхнім дотриманням. Така система одночасно з податковою реформою сприятиме підняттю рівня оплати праці та леґалізації тіньових доходів.

Рух вважає необхідним:

– прийняття відповідних законодавчих актів щодо посилення реґулюючого впливу держави на оплату праці керівників державних підприємств та підприємств-монополістів;

– запровадження механізму примусового спрямування прибутків підприємств та організацій державної форми власності, у тому числі валютної виручки, на погашення заборгованості із заробітної плати;

– передбачення можливості погашення заборгованості із заробітної плати на підприємствах, що приватизуються, за рахунок коштів від часткового продажу їх майна.

Пенсійна реформа. Рух вважає, що основною реформою соціального сектору є пенсійна реформа, оскільки її впровадження зачіпає практично всі вікові категорії населення.

Перший рівень – збереження існуючої солідарної пенсійної системи на основі обов’язкових внесків роботодавців (нарахувань на фонд зарплати) до державного пенсійного фонду. За рахунок цих внесків пенсійний фонд має забезпечувати виплати пенсій на певному рівні, пов’язаному з межею малозабезпеченості, у тому числі соціальні пенсії для тих, хто не міг працювати.

Другий рівень – система заощадження, за якою працівник відраховує частку заробітної плати на свій особистий пенсійний рахунок, де кошти накопичуються у вигляді інвестиційного капіталу довгострокового вкладення, котрим управлятиме держава. При досягненні пенсійного віку розмір пенсії, додаткової до пенсії першого рівня, визначатиметься на підставі суми коштів, накопичених протягом трудового періоду.

Третій рівень – недержавне добровільне пенсійне забезпечення. Роль держави на цьому рівні полягає у створенні нормативної бази діяльності недержавних пенсійних фондів, які формуватимуть свої кошти з добровільних відрахувань працюючих. Цей рівень може бути запроваджений лише за умови такої середньої заробітної плати, коли громадянин може вільно заощаджувати певну частину свого доходу.

Реформа системи надання соціальних послуг. Народний Рух України переконаний у необхідності переоцінки ролі держави, статусу та повноважень її органів та недержавних організацій, що працюють у соціальному секторі, забезпечення прозорості та відповідальності у наданні соціальних послуг населенню.

Рух вважає, що усі зусилля держави повинні бути в першу чергу спрямовані на розв’язання найголовнішої соціально-економічної проблеми – подолання бідності.

Рух поділяє ідею самоврядної моделі управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням через створення самоврядних фондів, зокрема: пенсійного, дитячого, фонду страхування на випадок безробіття, на випадок тимчасової втрати працездатності, фонду страхування від нещасного випадку на виробництві, фонду медичного страхування. Принцип самоврядності означає, що держава визначає стандарти сплати внесків, фонд

соціального страхування збирає кошти, веде їх облік, управляє коштами під контролем держави і громадськості; держава визначає стандарти нарахування соціальних виплат, а фонд нараховує виплати і надає соціальні послуги; при цьому держава несе відповідальність за якість та кількість соціальних послуг.

Після розпаду Радянського Союзу заощадження громадян на суму 84,3 млрд. крб. (150,5 млрд. доларів США) були переведені з України на рахунок Ощадбанку СРСР в Москві. Жодна копійка донині не повернена в Україну. Внаслідок гіперінфляції та наростання економічної й фінансової криз громадяни втратили заощадження, які вони довірили Ощадбанку України після 1 січня 1992 р. Втретє громадяни України втратили свої заощадження внаслідок незаконної діяльності різноманітних трастових установ, що залучали гроші у населення під обіцянки сплатити високі відсотки, але невдовзі безслідно зникали.

Заощадження, вкладені за часів Радянського Союзу, були фактично конфісковані Центральним банком Росії і є його боргом перед Ощадбанком України. Рух вимагає, щоби уряд України домагався від уряду Російської Федерації виконання «Угоди про принципи й механізми обслуговування внутрішнього боргу колишнього СРСР» від 13 березня 1992 р. і повернення в Україну усієї суми заощаджень її громадян.

Заощадження громадян, вкладені до Ощадного банку, інших банків та небанківських фінансових установ після 1 січня 1992 року на території України, мають бути проіндексовані згідно з рівнем інфляції й компенсовані у грошовій формі, в окремих випадках – за бажанням вкладників – акціями підприємств чи майновими акціями правонаступників банківських і трастових установ.

Народний Рух України переконаний, що розв’язання соціальних проблем, повернення боргів та виконання внутрішніх фінансових зобов’язань перед громадянами є одним із чільних завдань Української держави та української влади. Повернення заощаджень населенню повинно мати цілковито неемісійний характер, щоб не призвести до інфляції та чергового знецінення заощаджень. Джерелами фінансування компенсаційних виплат можуть бути як кошти Державного бюджету, так і інші ресурси, а саме:

– скорочення обсягів бюджетних видатків, зокрема надання позик, на користь державних підприємств;

– припинення надання державних ґарантій суб’єктам підприємницької діяльності при отриманні іноземних кредитів;

– скорочення видатків на державне управління до рівня 3% видатків зведеного бюджету;

– прийняття закону про податок на нерухоме майно та на майно, що є предметом розкоші;

– частина доходів від приватизації державного майна через прямий продаж державних підприємств чи пакетів акцій інвесторам у грошовій формі на конкурсній основі;

– відрахування від сум мита, сплаченого за реєстрацію підприємств; від сум, одержаних рекламодавцями за рекламу; від сум виручки за реалізацію предметів контрабанди та конфіскованого майна; від сум штрафів, сплачених порушниками податкового законодавства;

– дебіторська заборгованість, залишки коштів та майна довірчих товариств та інших фінансових установ, які не підлягають санації.

Охорона здоров’я, материнства і дитинства. Україна посідає останнє місце в Європі за показниками здоров’я нації та народжуваності й перше – за показниками смертності, в тому числі дитячої. Народний Рух України оцінює таку ситуацію як украй загрозливу для національної безпеки, адже хворі громадяни не зможуть побудувати сильну державу із здоровою економікою.

Метою реформування медичної галузі, пропонованої Рухом, є створення системи загальнодоступної медичної допомоги та дієвої профілактики захворювань. Суть реформи – запровадження загальнообов’язкового державного медичного соціального страхування, тобто втілення в життя принципу солідарності всіх громадян у можливості отримувати медичну допомогу та лікування. Це нововведення не посилить податковий тягар, а лише приведе до зміни суспільних пріоритетів та напрямів бюджетно-фінансових потоків.

Рух переконаний, що необхідно в комплексі завершити формування єдиного медичного простору, запровадити стандарти ґарантованих обсягів медичної допомоги, статус родинного лікаря, надати належної ваги амбулаторній медико-санітарній допомозі. Ми наголошуємо на необхідності запровадження інституту родинного лікаря як професійно та економічно незалежного.

Народний Рух України ініціює розробку комплексної довготривалої галузевої програми «Здоров’я нації», в якій реально забезпечуватиметься розв’язання проблем захворюваності на сухоти, СНІД, наркоманію та алкоголізм, заходи із загальної диспансеризації та імунопрофілактики населення.

Рух виступає за рівні можливості та обов’язки медичних установ різної форми власності, поліпшення соціального захисту медичних працівників, дієву пропаганду здорового способу життя, оптимізацію мережі медичних установ та аптек із доступними ліками.

Рух вважає охорону материнства та дитинства, забезпечення прав дитини стратеґічними загальнонаціональними пріоритетами. Рух опрацював основні засади комплексної програми «Дитина ХХI століття» і для реалізації цієї програми вважає за доцільне створення Державного дитячого фонду.

Рух наполягає на збільшенні розміру грошових виплат одиноким та багатодітним матерям і дітям-інвалідам відповідно до підвищення рівня прожиткового мінімуму.

Молодіжна політика. Молодь – найенергiйнiша i найпродуктивнiша частина суспiльства. Належна пiдтримка молодого поколiння є запорукою гiдного майбутнього Української держави. У становленнi свiтогляду молодої людини вирiшальну роль повиннi вiдiгравати українськi духовнi й ментальні цiнностi.

Складовими державної молодiжної полiтики, яку пропонує Рух, мають бути:

– всебiчне сприяння найповнiшiй реалiзацiї iнтелектуального i духовного потенцiалу молодих людей;

– омолодження кадрiв у владних структурах усiх рiвнiв;

– розробка системного українського ювенального законодавства та забезпечення його реалізації;

– створення належних умов для «соціального старту» молоді

– розробка державної програми розвитку молодіжного бізнесу в Україні, яка би передбачала організаційну та фінансово-кредитну підтримку молодих підприємців.

Рух вважає, що мають бути законодавчо закрiпленi ґарантiї отримання молодими сім’ями довготермінових державних кредитiв для будiвництва житла, підтримка молодіжного підприємництва. Необхiдно розробити i послiдовно впроваджувати дiєву комплексну Нацiональну програму стимулювання молодої сiм’ї, скеровану на подолання матерiальних, психологiчних та соцiальних перешкод збiльшенню народжуваностi в Українi.

Значна частина завдань державної молодiжної полiтики повинна виконуватися за допомогою громадських молодiжних органiзацiй, якi мають на метi реалiзацiю суспiльно значущих програм та повинні дiяти в iнтересах вiдповiдних соціальних прошаркiв молодi. У зв’язку з цим Рух всiляко заохочуватиме iнiцiативи органiзованої молодi, що сприятимуть зростанню полiтичної активностi молодого поколiння, усталенню в його середовищi iдеалiв державностi, демократiї, утвердженню духовних цiнностей української нацiї.

Рух переконаний у необхідності підтримки й державної опіки щодо потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи на рівні законодавства і конкретних дій виконавчої влади.

Рух наполягає на прийнятті закону «Про жертви більшовицьких та комуністичних репресій», який би встановив статус потерпілих від комуно-тоталітарної системи на рівні статусу жертв нацистських репресій; на встановленні соціальної справедливості щодо воїнів Української Повстанської Армії, учасників підпілля Організації українських націоналістів, політичних в’язнів, депортованих.

ГУМАНIТАРНА ПОЛIТИКА

В основу гуманітарної політики Народного Руху України покладена ідея побудови національної Української держави, або ж української України, як задекларував у своїй доповіді на VI з’їзді Руху наш лідер В’ячеслав Чорновіл. Ця ідея є визначальною для Руху від початків його існування. Тому Рух виступає за відродження історичних традицій, національної культури й духовності української нації, за безперервність і цілісність її розвитку.

В українській національній культурі Народний Рух України вбачає один із важливих чинників державної незалежності та суспільної консолідації. Культура в широкому розумінні цього поняття повинна стати елементом національної програми державотворення. Суспільно-політичні та економічні процеси в державі мають спиратися на загальновизнані норми національної

етики та моралі. Без такого опертя процеси економічного та суспільного реформування ризикують перейти у позаправову, кримінальну сферу.

Досі в Україні не подолані стереотипи колоніального минулого в царині застосування української мови. Народний Рух України вважає одним із своїх головних обов’язків домагатися реалізації в повному обсязі конституційного положення щодо державного статусу української мови та обов’язку держави забезпечити всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Рух розглядає проблему захисту і розвитку української мови як один з головних чинників гармонійного розвитку суспільства на засадах національної державності. Тому Рух проголошує гасло: «Утверджуймо українську мову – мова врятує майбутнє України!»

Рух домагається реалізації державних програм у галузі культури, зокрема щодо цілісного розвитку українського мистецтва, книговидання, інформаційних засобів. Ця політика має бути спрямована на державну підтримку українських друкованого слова, радіо – і телепрограм, відродження реґіональних культурно-освітніх центрів, традицій української народної творчості, обрядів, звичаїв, свят, народних декоративно-побутового мистецтва та ремесел.

Водночас Народний Рух України виступає за здійснення права національних меншин на вивчення рідної мови, створення культурно-освітніх товариств та земляцтв, театрів та концертних колективів, організацію преси рідною мовою, плекання національно-культурних традицій.

Народний Рух України наполягає на тісних і постійних взаєминах з українцями, що мешкають в інших державах світу – адже це запорука єдності української нації, української культури. Художньо-мистецькі надбання зарубіжних українців є важливим елементом нашої культурної спадщини й нашої духовності.

Рух виступає за українську національну незалежну пресу, за власний інформаційний простір, самобутність українського телебачення; за повернення Україні слави батьківщини документального українського кіно, за державу музеїв та художніх виставок, оперних театрів та симфонічної музики. Пріоритетною для Руху в цьому плані є підтримка молодих талантів, плекання нових мистецьких індивідуальностей.

Рух домагається впровадження пільгового оподаткування закладів та організацій культури, науки й освіти в межах виконання ними їхніх статутних завдань, а також спонсорів та меценатів гуманітарних програм.

Рух виступає за відновлення втрачених пам’яток культури, мистецтва, за повернення розкрадених фондів та вивезених за межі України національних культурно-мистецьких скарбів, історичних реліквій. Рух – за дбайливе ставлення до всієї матеріальної та духовної спадщини.

Виховання національної гідності, відновлення історичної пам’яті ми пов’язуємо з неодмінним скасуванням і забороною символів тоталітарної більшовицької доби як антигуманних, заплямованих кров’ю і злочинами проти людини і людськості.

Освіта. Рух виступає за створення цілісної системи національної освіти та виховання, яка базується на засадах національної педагогіки й покликана забезпечити спадкоємність властивих українському народові світоглядних християнських етичних та естетичних принципів, високого рівня знань, вмінь і навичок, виховання патріотизму як стрижневого поняття української педагогічної науки і практики. Навчання та виховання повинні організовуватися у цілковитій відповідності з політичними, економічними, культурними інтересами нашої держави. Нагальною є потреба піднесення престижу освітянина, встановлення педагогічним, науково-педагогічним і науковим працівникам гідного рівня заробітної плати та безумовного дотримання цього рівня виконавчою владою, надання широкого простору для творчого педагогічного пошуку.

Працівники освіти повинні мати статус державних службовців.

Рух домагається повноцінного фінансування навчальних закладів державної та комунальної форм власності, їхнього забезпечення сучасними навчальними технологіями. Водночас Рух виступає за урізноманітнення традиційної системи навчальних закладів, широке державне сприяння розвиткові мережі приватних закладів освіти.

Народний Рух України виступає за створення належних стартових умов для дітей дошкільного віку.

Слід відновити і розвинути державну мережу дошкільних освітньо-виховних закладів, дати простір для розвитку приватних дошкільних закладів, у тому числі авторських, сімейних дитячих будинків.

Рух підтримує обов’язковість загальної середньої освіти, розвиток і вдосконалення мережі закладів освіти. Ми вважаємо, що особливу увагу в цьому сенсі слід приділити розвиткові освіти для мешканців сільських місцевостей.

Обов’язкова участь у порівняльних міжнародних програмах, якісний моніторинг освітньої політики, всебічна підтримка талановитих учителів і учнів дозволить повернути Україні пріоритетні позиції в освітньому просторі Європи.

Рух вважає за необхідне розвивати систему позашкільної освіти та виховання, спрямованої на розвиток здібностей дітей, їх фізичного здоров’я, культурного та науково-технічного розвитку. Рух добиватиметься всебічної державної підтримки дитячих та підліткових організацій, зокрема, Української скаутської організації «Пласт», інших дитячих об’єднань, дитячих спортивних клубів, мистецьких та інтелектуальних шкіл, клубів за інтересами.

Рух виступає за розвиток системи професійно-технічної освіти в її інтеґрації з загальноосвітньою та вищою школою.

Народний Рух України виступає за неухильне забезпечення конституційних ґарантій кожному громадянинові отримати вищу освіту державним коштом на конкурсних засадах, а також за розширення державного кредитування громадян України для набуття вищої освіти.

Повноцінна автономія університетів, які повинні стати національними за суттю, створення належних умов для навчання і проживання студентів, європейські стандарти для професорсько – викладацького складу є пріоритетним завдання для НРУ.

Навчальний процес у освітніх закладах повинен здійснюватися винятково державною мовою.

Рух переконаний, що лише належний рівень освіти й виховання створює реальну перспективу формування української нації як спільноти високоосвічених, внутрішньо вільних, патріотично налаштованих громадян.

Наука. Народний Рух України виступає за рішучі заходи, скеровані на подолання застою в українській науці, за відновлення і примноження наукового потенціалу України. Основна причина зниження наукового потенціалу – недостатнє фінансування науки. Тому Рух домагається не залишкового, а

повноцінного, передбаченого національними законами фінансування науки, особливо – фундаментальних наукових досліджень і наукових напрямів, визнаних пріоритетними.

Слід відмовитися від розмежування науки відомчими бар’єрами і монополізації її окремих галузей, а в академічній науці – від бюрократичних методів керівництва, коли чиновництво від науки нехтує творчим характером праці науковця.

Необхідно нарешті зупинити загрозливий відплив наукових талантів за кордон, сприяти поверненню в Україну талановитих науковців, які виїхали, насамперед шляхом підняття престижності фаху науковця, встановлення йому гідного рівня оплати праці.

Особливого значення у розбудові держави набувають нині фундаментальні дослідження в галузі природничих наук для зменшення енергетичної залежності України від інших держав, широкого запровадження енергоощадних технологій, переробки сировинних ресурсів та сільськогосподарської продукції.

Рух виступає за гуманізацію науки, її перетворення на елемент національної культури, за розширення досліджень у галузі історії України, її церкви, проблем мови, етнографії, народної творчості, соціальної психології, етики та естетики, філософії національного менталітету.

Необхідно демократизувати атестацію наукових кадрів, яка має проводитися Вищою атестаційною комісією в умовах цілковитої гласності, із залученням наукових та громадських кіл, передусім – високопрофесійних фахівців. Більшої вимогливості потребує надання вчених ступенів та звань.

Рух виступає за розбудову і вдосконалення державної системи охорони авторського права та інтелектуальної власності.

Духовність. Релігія. Церква. Рух наголошує на визначальній ролі українських національних церков у духовному забезпеченні побудови Української національної держави. Усвідомлюючи суспільну вартість християнських світоглядних та морально-етичних цінностей, Народний Рух України зазначає, що побудувати Українську національну державу можна за умови становлення Єдиної Помісної Української Православної Церкви. Це не лише духовно-моральна потреба, а й неодмінна складова українського державотворення. Тому Рух виступає за відродження Української Православної та Автокефальної церков, за вільний і рівноправний розвиток Української Греко-католицької

Церкви, які зазнали нищення комуністичним режимом. Рух докладатиме всіх зусиль, аби духовні твердині українського народу жили у взаємних порозумінні й злагоді, що у майбутньому неминуче приведе до відродження Єдиної Християнської Церкви Свято-Володимирового хрещення, яке відбулося, коли світове християнство ще не було розділене на східний та західний обряди.

В питаннях релігії та міжконфесійних відносин Народний Рух України виступає за дотримання свободи совісті, за визнання права кожної людини на вільне виявлення її релігійних переконань. Виходячи з цього, Рух визнає, що сьогодні в Україні знайшли своїх прихильників протестантські напрями християнства, які розвивають свої релігійні організації, спираючись на національні традиції українського народу.

Рух з повагою ставиться до релігійних почуттів наших співвітчизників, які не є християнами.

Рух і надалі найтіснішими чином співпрацюватиме з релігійними громадами та всебічно захищатиме їхні права й інтереси, сприятиме відшкодуванню державою моральних втрат репресованих церков-мучениць – Української Греко-католицької та Української Автокефальної; поверненню храмів та майна релігійним громадам, утвердженню християнських моралі та етики.

Члени Народного Руху можуть дотримуватися будь-якого релігійного вірування й належати до будь-якої релігійної конфесії. В Україні, згідно з Конституцією, Церква є відокремленою від держави. Однак катехизація українського суспільства повинна стати справою державної ваги. Християнство не є лише справою віри чи релігійних почувань. Норми християнської етики мають стати основою суспільної поведінки людини. Водночас Рух рішуче виступатиме проти засилля тоталітарних сект, які насаджують чужі нашому народові, далекі від державницьких переконань вірування, порушують права людини.

Етнонаціональна політика. Об’єднуючим чинником у процесі державотворення є ідея України як спільної Вітчизни для громадян усіх національностей, котрі пов’язали свою долю з українською землею.

Визначальною метою державної етнонаціональної політики України Рух проголошує гармонізацію міжнаціональних відносин, врахування і забезпечення інтересів як етнічної більшості, так і національних меншин, усунення чинників міжетнічної напруженості та міжетнічних конфліктів.

Рух стверджує, що справдi дружнiх взаємин мiж корінною українською нацією та національними меншинами можна досягнути тiльки на ґрунті поваги до культури, мови, iсторiї, традицiй корінного народу, усвідомленні того, що єдиною державною мовою в Україні є українська мова. Рух і надалі допомагатиме рiзним нацiональностям прилучатися до творення духовних i матерiальних цiнностей Української держави, сприятиме тiснiшому спiлкуванню громадян України на засадах спiльних культурних iнтересiв, вихованню патрiотичних почуттiв громадянина України незалежно вiд етнічної належностi.

Рух послідовно виступає за відновлення прав кримськотатарського народу, що став жертвою етноциду тоталітарного режиму. Рух підтримує здійснення кримськими татарами свого права на відновлення кримськотатарської національної автономії в Криму в рамках демократичної соборної Української держави.

Рух виступає за забезпечення можливостей вільного розвитку поруч з державною також кримськотатарської, караїмської, кримчацької мов та діалектів, культури, освіти, традицій та духовності цих народів, забезпечення їх адекватного представництва в органах влади і місцевого самоврядування у Криму.

Рух виступає за розробку науково обґрунтованої довгострокової державної програми, спрямованої на допомогу українцям, що живуть за межами України, на забезпечення їхніх національно-культурних потреб та сприяння їхньому поверненню на рідну землю.

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА

Національна безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів нації і держави, особи та суспільства від внутрішніх і зовнішніх загроз є необхідною умовою збереження та примноження національних духовних і матеріальних цінностей.

Вирiшальною для реалізації ґарантій національної безпеки України повинні стати:

1. повноцінна інтеграція українця в Україну через систему структурних компонент;

2. iнтеґрацiя України в євроатлантичні полiтичнi та економiчнi структури.

Інтеграція українця в Україну

Гуманітарна безпека. Народний Рух України констатує, що гуманітарні, духовні і економічні зміни, які відбуваються в Україні, в кінцевому рахунку привели до того, що суспільство перейшло від відносно стабільної, передбаченої фази свого розвитку до динамічного і непередбаченого.

Ці ж зміни, з-поміж іншого, зумовлюють і виникнення такого феномену як гуманітарний тероризм, що знаходить своє підґрунтя, з одного боку, в недостатньому фінансуванні гуманітарної сфери та пов’язане з цим виникнення негативних руйнівних асоціальних проявів поведінки окремих індивідів чи цілих соціальних груп. А з другого боку, явище гуманітарного тероризму, а точніше – його виникнення – на разі обумовлене не тільки недостатністю фінансових ресурсів, що само по собі важливо, а й структурою бюджетних видатків, які направляються на розвиток та управління гуманітарною сферою.

Рух наполягає на тому, що гуманітарна політика в Україні характеризується певною непослідовністю і безсистемністю у проведенні реформ, наявністю істотних соціально­-економічних проблем, успадкованою від минулого недооцінкою гуманітарних чинників, роль яких у трансформаційні періоди різко зростає і стає вирішальною. За умов глобального змагання конкурентоспроможність і місце нашої країни у світі дедалі більше залежить від здоров’я нації, всебічного духовного і культурного розвитку особистості, що покладає велику відповідальність за майбутнє як на органи державної влади, так і на громадськість, сім’ю, на кожного члена українського суспільства.

Відтак, сьогодні, як ніколи, зростає суспільно необхідна роль цієї сфери та усіх її складових у забезпеченні життєдіяльності нації і держави. Тільки за умови набуття народом статусу чи рівня культурної системи він стає нацією, здатною до самостійного культурного і політичного життя.

Оскільки найсуттєвішою і найбільш очевидною формою репрезентації культури є мова і тому у справі національної ідентифікації і консолідації вона має розглядатися як могутній чинник. Це добре розуміють в інших країнах, де протекціонізм державним мовам проводиться на рівні загальнодержавної політики, однією з основних складових якої є податкова політика.

У світлі взятого державою курсу на євроінтеграцію, розуміння важливості мовної політики є надзвичайно актуальним для України. 3а умови формування і розширення потужного наддержавного об’єднання, яким став Європейський

Союз, значення культурних і мовних факторів для збереження національної ідентифікації європейських країн виходить на перший план, адже ці фактори залишаться чи не останньою «приватною власністю» національних держав. Здійснення державної політики в подоланні духовної кризи в суспільстві повинно здійснюватися шляхом розвитку гуманістичної освіти, що ґрунтується на культурно-історичних цінностях народу, його традиціях і духовності.

Рух наголошує, що для розв’язання наболілих проблем потрібні нові ефективні механізми. До таких механізмів належить постійний фаховий і громадський моніторинг реалізації гуманітарної політики, а також публічна оцінка намічених і досягнутих результатів, публічне обговорення проблем культури, широке висвітлення їх у засобах масової інформації.

Настав час перейти від кількісних показників до показників якості та ефективності культурних послуг. Саме тому наріжним каменем нової моделі культурної політики мають стати визначені стандарти соціальних послуг у галузі культури, що гарантуються державою. Зростання обсягу цих послуг свідчитиме про зростання добробуту нації. У такій моделі культурні заклади та установи є виконавцями державних зобов’язань у галузі культури, а отже, показниками їхньої діяльності мають бути ефективність та якість наданих послуг.

Основними пріоритетами в діяльності НРУ щодо державної гуманітарної політики України на сучасному етапі мають бути:

1. утворення в межах українськоrо соціуму розвиненого, цілісного й самоцінного культурно-інформаційного простору як фундаментальної умови повноцінного розвитку особи, суспільства, формування української нації;

2. розробка та впровадження системи заходів щодо регулювання національного медіа-середовища на шляхах його гуманізації та виховної ефективності (недопущення пропаганди насильства, жорстокості, руйнівних для особистості звичок, істотне розширення та вдосконалення просвітницько-виховного сегмента медіа-простору, створення максимально сприятливих умов для засвоєння суспільством вищих духовних та культурних досягнень людства та нації, широка пропаганда та обговорення історії, культури, духовних цінностей українського народу);

3. істотне збільшення бюджетного фінансування державних закладів культури, нормативно-правове й фінансове сприяння створенню та розвитку недержавних, незалежних культурно-мистецьких та просвітницьких орrанізацій;

4. створення режиму виваженого протекціонізму щодо вітчизняної культури, національної, культурно-мистецької продукції шляхом внесення змін у податкове законодавство, забезпечення повноцінного ззхисту інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав;

5. суттєве реформування бізнесово-фінансових та господарських взаємин у культурній сфері шляхом підтримки та заохочення розвитку неприбуткових недержавних організацій (спілок, фундацій, професійних гільдій, творчих колективів тощо) у культурно-мистецькій та суміжних сферах; розробка (подекуди – вдосконалення) законодавчої та нормативно-правової бази щодо набуття організацією (підприємством, закладом) статусу неприбутковості, регулювання діяльності неприбуткових закладів, надання їм податкових та інших пільг, розвиток інститутів благодійництва, спонсорства, меценатства; створення системи багатоканального фінансування (паралельні асигнування з державного та/або місцевого бюджетів, кошти від надання платних послуг, спонсорські та меценатські внески, пожертви тощо) закладів культури незалежно від їх підпорядкування та форм власності; орієнтація на впровадження конкурсних механізмів фінансування культурної діяльності.

Від того, чи буде найближчими роками утворений в межах українського соціуму розвинений, цілісний і самоцінний культурно-інформаційний простір, залежить фактичний (а не формальний) суверенітет, а відтак, і гідне майбутнє України, – так вважає Народний Рух України.

Необхідність створення такого простору має стати основним орієнтиром діяльності як для державних установ, що опікуються гуманітарною сферою, так і для кожного її працівника. У повсякденній реалізації державної культурної політики завжди повинні враховуватися два взаємопов’язані стратегічні пріоритети: утвердження української нації та українізація суспільства, коректний продуманий протекціонізм, спрямований на забезпечення оптимальних умов для розвитку власне національної культурно-духовної сфери.

Соціальна безпека. Як відомо, соціальна політика – політична діяльність держави й інших політичних інститутів щодо економічного, соціально-політичного, ідеологічного забезпечення й узгодження суспільних, групових і особистих інтересів. Будь-який підхід до розглядання соціальної структури передбачає необхідність розробки соціальної політики, що більшою чи меншою мірою задовольняє потреби суспільства. Соціальна політика – це діяльність щодо розвитку соціальних потреб особистості і соціальних груп. Вона реалізується через систему соціальних інтересів, спирається на різні програми, враховуючи інтереси різних соціальних груп.

Соціальна політика має виконувати наступні функції: прискорення соціального розвитку країни; гармонізації відносин у суспільстві; забезпечення політичної стабільності суспільного устрою; підйому трудової і громадської активності населення; створення достатньої кількості робочих місць, підвищення якості і рівня життя громадян.

Народний Рух України вважає, що найважливішою метою соціальної політики у цивілізованій державі є досягнення певного рівня рівноваги громадського життя через:

· надання державних гарантій для запобігання амортизації наслідків стихії голоду, хвороб, природних і технічних катастроф, демографічного вибуху;

· надання матеріальних коштів, направлених на забезпечення певного рівня життя, зниження соціального напруження;

· регулювання способу життя податками, засобами заохочення, благодійності, підприємницької ініціативи (в поєднанні з репресивними заходами – боротьба з наркобізнесом); створення умов для розвитку підприємництва, малого бізнесу.

З метою забезпечення національної безпеки у соціальній сфері НРУ всіляко сприятиме подоланню наслідків державного терору та подальшому запобіганню його виникнення і здійснення через соціальну політику.

Не слід спрощувати це складне соціальне явище (соціальний тероризм) до протестної форми поодиноких членів суспільства. Як на наш погляд, соціальний терор – це, з одного боку, властивість суб’єкта (владні інститути), що характеризує його особливе відношення до об’єкта (народ, нація, населення) і проявляється в систематичних погрозах об’єкту терором або в реальному його застосуванні по відношенню до об’єкта), а з іншого – реалізація

цієї властивості в конкретних умовах. Відповідно до цього може бyrи тероризм особистості по відношенню до особистості, тероризм особистості щодо соціальної групи, тероризм соціальної групи по відношенню до особистості та тероризм влади щодо національної (соціальної) групи населення.

Прикладами соціального терору можна з повною відповідальністю вважати соціальну політику, направлену на зниження рівня фінансування тих чи інших соціальних програм, груп населення, обмеження або повна відсутність фінансування певних норм, що є законодавчо затвердженими, але ігноруються з ряду бюрократичних та інших причин. Хоча пік “розвитку” соціального терору в Україні припав на 20-50-ті роки ХХ ст., проблема до кінця не подолана і потенційно складає елемент національної загрози в рамках становлення нової Української держави.

При розгляді тероризму, як складної соціальної системи, Народний Рух України приходить до представлення цього процесу через призму теорії соціального управління. За нашими переконаннями, правильно функціонуючий алгоритм соціального управління є гарантією невиникнення тероризму. І навпаки, терористичні акції найбільш розповсюджені в тих суспільствах, де система управління потребує змін, але влада або не бажає, або не спроможна їх провести шляхом реформ. Аналізуючи історичний досвід і сучасні реалії, НРУ приходить до висновку, що соціальний терор – це сукупність насильницьких та деструктивних дій керуючої соціальної системи з метою більш «ефективного» примусу. Натомість, соціальний тероризм – це форма протестy проти існуючого соціального порядку, спроба примусити владу прийняти певне політичне рішення

Загострення ситуації на ринку праці, погіршення демографічної ситуації, абсолютне скорочення населення країни, низький рівень виплат по безробітrю, по старості та інвалідності, – все це, вважає НРУ, наслідки сучасного соціального терору.

Реальне створення соціально орієнтованої економіки в Україні є ускладненим через низку причин, зокрема: технічного відставання низки галузей, що не дозволяє належним чином задовольнити потреби населення; збереження бюрократичних традицій управління. В той же час існування справжньої ринкової економіки неможливо без дієвої соціальної політики, що в трансформаційний період повинна будуватися на трьох основних принципах: пріоритетність соціальної захищеності населення; підвищення ролі трудових доходів у задоволенні соціально-культурних і побутових потреб населення; організація нового механізму фінансування соціальної сфери.

Зменшення надходжень до бюджету загострює проблему фінансування заходів соціального захисту населення, в результаті чого погіршився соціальний захист найбільш вразливих категорій населення: дітей, молоді, пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку, безробітних, багатодітних сімей.

Народний Рух України виступає за реформування соціального захисту населення, оскільки відсутність єдиних принципів визначення критеріїв необхідності надання соціальних пільг, взаємоповторюваність окремих соціальних виплат, відсутність чіткої спрямованості соціальних виплат на допомогу сім’ям з низьким рівнем доходів, недостатня узгоджуваність соціальних виплат з іншими державними витратами, відсутність механізмів регулювання бюджетів соціальних фондів тощо, негативно впливають на формування соціальної складової національної безпеки України.

Економiчна безпека. Досвiд розвитку передових країн свiту протягом останнiх столiть свiдчить, що надiйнiсть iснування України, як незалежної держави, можлива лише за умов полiтичної стабiльностi суспiльства, що в першу чергу забезпечується ефективним функцiонуванням економiки.

Державне управління в Україні сьогодні не забезпечує національних інтересів, оскільки не має позитивного впливу на економічні процеси в країні. По суті, держава працює сама на себе, на самозбереження власних структур, імітуючи ефективність власної роботи, самоусувається від відповідальності за впровадження складних, а іноді й суперечливих, завдань прискорення економічних процесів.

Результатом такої діяльності, вважає Народний Рух, є втрата конкурентоспроможності і, як наслідок, достойного місця у світовій торгівлі та міжнародному розподілі праці, що й надалі виштовхуватиме Україну на периферію світових інтеграційних процесів.

Натомість, замість концентрації зусиль на вирішенні стратегічних завдань, посилюється міфологізація економічних процесів. Слід визнати, що „ринкові принципи” функціонування економіки в Україні спрацьовують лише односторонньо і останнім часом пов’язуються лише із підняттям цін на енергоносії з подальшим кумулятивним інфляційним ефектом у всіх інших сферах. Однак, останнє переважно ігнорується владою, яка схильна не помічати негативні процеси.

Міф про захист національного виробника. Українців часто переконували в необхідності проведення комплексного (юридичного, податкового, економічного) захисту національного виробника, проте зовсім не визначалося про якого національного виробника йде мова. Якби увага концентрувалася на малому і середньому бізнесі, то, вірогідно, відповідь видавалася б нескладною.

Рух вважає, що ця тенденція простежується і по нині. Так, поки точаться безплідні дискусії щодо «транспарентності», «демократичності», «ринкових принципів» російські потужні корпорації активно опановують фінансовий ринок України, успішно поглинають підприємства кольорової металургії, нафтопереробки, хімії і нафтохімії, мобільного зв’язку, енергетики, машинобудування, молочної галузі тощо.

Народний Рух України наполягає, що в таких умовах гасла „захисту національного виробника” зайвий раз підкреслюють шкідливість ідеології “захисту”, оскільки не конкретизується жоден напрям регуляторної дії чи об’єкт, на який мають спрямовуватися такі дії.

Визначення пріоритетних напрямків іноземного інвестування, як свідчить міжнародна практика, у дійсності дає змогу державним структурам за допомогою економіко-правових чинників проводити відповідну політику регулювання, а також найраціональнішого використання державних фінансових ресурсів. Зокрема, за допомогою фіскальної та грошово-кредитної політики держава повинна і може регулювати обсяги інвестиційних надходжень, спрямовувати фінансові потоки з урахуванням інтересів соціально-економічного розвитку країни. Проте це вимагає чіткої економічної стратегії країни та узгодження всіх державних інституцій на досягнення визначених пріоритетів. Поки ж переважають намагання уряду підпорядкувати діяльність Національного банку України своїм потребам фінансування окремих фінансово-промислових груп.

Відтак, Рух зазначає, що міф про захист національного виробника саме спрямований на збереження системи перерозподілу державних ресурсів на користь окремих олігархічних груп.

Нездатність української влади створити умови для формування і функціонування конкурентоспроможної економіки породила міф про зовнішньо-економічну діяльність, як панацею для економіки України, що спонукає до маніпулювання зростаючими показниками загальних обсягів товарообороту країни, і на цій основі обґрунтування необхідності подальшого

нарощування обсягів експорту як інструменту вирішення проблем економічного розвитку.

Проте, для прикладу, у структурі українського експорту в країни ЄС дві загального третини обсягу належать лише трьом групам товарів, з переважно низькою доданою вартістю (мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості, чорні й кольорові метали).

Тобто, країна, яка була сировинною базою для СРСР, по суті поглиблює свій статус „сировинного придатку” у рамках світової економіки. Не секрет, що металургійна й хімічна промисловості України є високо енергетично залежними від імпорту газу, вартість якого постійно зростає, що погіршуватиме умови торгівлі для вітчизняних виробників навіть вказаними товарами вже у середньостроковій перспективі, а тому й доходи вказаних галузей не зростатимуть.

Першочергові напрями дій НРУ. Рух наполягає на тому, що:

1. владі важливо першій продемонструвати відмову від міфотворчості в системі державного управління економіко-фінансовими процесами і перейти до реалізації прагматичних завдань, насамперед, визначення місця України в системі геополітичних та геоекономічних координат, сильних і слабких сторін економіки;

2. для України повинно стати визначальним напрямом захист стратегії розвитку країни (яку ще слід розробити) від політизації економічних рішень, від негативного впливу іноземного (насамперед російського) капіталу на етносоціальний баланс країни;

3. для ефективного забезпечення економiчної безпеки України необхiдно:

· створити ефективну систему державного реґулювання ринкових економічних відносин;

· подолати структурні диспропорції, монополізм виробників, перешкоди становленню ринкових відносин;

· розв’язати проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від економіки інших країн та подолати економічну ізольованість України від світової економічної системи;

· усунути загрози економічній безпеці у зв’язку з відпливом інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів за межі України;

· зупинити криміналізацію суспільства та тінізацію економіки шляхом модернізації фіскальної політики;

· підняти ступінь конкурентоздатності рiзних галузей промисловостi на свiтовому ринку;

· створити та вдосконалити інфраструктуру державної підтримки експорту, визначення інструментів та механізмів фінансового сприяння експорту, насамперед, малого та середнього бізнесу, збереження і зміцнення державного регулювання у визначеній сфері;

· ліквідувати технологiчну вразливість стратеґiчних галузей, зокрема тих,якi забезпечують обороноздатність країни;

· підтримувати стабiльність внутрiшнього ринку та нацiональної валюти;

· забезпечити інноваційну спроможність національної економіки і розвиток високих технологій.

Енергетична безпека. Енергетика є основою національної економіки країни, найважливішим чинником її розвитку, базовою стратеґічною галуззю. В умовах відносно низької забезпеченості України власними енергоресурсами і майже цілковитої залежності від їхнього постачання з Росії заходи щодо диверсифікації джерел надходження енергоносіїв, насамперед – природного газу, нафти і ядерного палива, – повинні розглядатись як ключовий елемент забезпечення національної безпеки держави, сталого розвитку її паливно-енергетичного комплексу.

Залежність від російських енергоносіїв постійно загрожує дестабiлiзацiї соцiально-економiчної ситуації в Україні, посилює фінансово-економiчний, політичний, ідеологічний тиск з боку Росiї. Народний Рух України вважає, що для уникнення цієї загрози слід вжити таких невідкладних заходів:

Ø розробити i здiйснювати нацiональну енергетичну стратеґiю, метою якої має стати досягнення обґрунтованого рiвня самозабезпечення України паливом i енергiєю;

1. програми розвитку вугільної промисловості забезпечуються 100% фінансовими ресурсами;

2. прискорити пошук та забезпечення країни альтернативними джерелами енергоносiїв (нафта, газ, ядерне паливо);

3. створити власнi ядерний паливний цикл та енергетичнi резерви;

4. ефективно здійснювати транзитне транспортування енергоносiїв та iнших товарiв через територію України на підставі міждержавних угод та на основі Європейської енергетичної хартії;

5. урiзноманiтнити технiчнi можливостi та географiчнi шляхи доставки енергоносiїв в Україну (будiвництво термiналiв, трубопроводiв, танкерного флоту);

6. залучати західні iноземні iнвестицiї для пошуку i розробки власних родовищ нафти i газу, виходячи з примату національних інтересів і національної безпеки;

7. першочергово розробляти і приймати законодавчi акти, що стимулюють енергозбереження у виробництвi та енергоощадність населення.

Рух переконаний, що поєднання активної політики у сфері державного реґулювання та ефективного контролю за фінансово-економічними процесами у паливно-енергетичному комплексі, створює умови для леґалізації тіньової економіки та максимального забезпечення енергетичної безпеки України.

Науково-технiчна безпека. Визначальним як для економiчної, так i для вiйськової безпеки держави є науково-технiчний прогрес. Здатнiсть робити науковi вiдкриття i освоювати високi технологiї є сьогоднi iндикатором економiчного здоров’я країни, ключовим елементом нацiональної могутностi i необхiдною передумовою змiцнення оборони на основi новiтнiх технiчних досягнень. Низький науково-технiчний рiвень робить неконкурентоздатною продукцiю держави на свiтовому ринку, що призводить до скорочення виробництва, втрати робочих мiсць i, як наслiдок, до соцiальної нестабiльностi.

З метою запобiгання цiй загрозi Народний Рух вважає за необхiдне:

1. розробити i прийняти Верховною Радою України цiлiсну концепцiю науково-технічної полiтики України;

2. вiдмовитися вiд практики замкнутих торгово-економiчних угод, якi не стимулюють поетапне входження України у свiтовий економiчний простiр;

3. розробити систему заходiв, що стимулюють впровадження у виробництво високих технологiй;

4. вжити комплексних заходів щодо захисту та розвитку науково-технологічного потенціалу; виявляти та усувати причини науково-технологічного відставання України;

5. створити ефективні механізми боротьби з відпливом інтелектуального та наукового потенціалу за межі України.

Екологiчна безпека. Україна перебуває у станi значного антропогенного порушення та техногенної перевантаженості території, обумовленої технологiчною вiдсталiстю промисловостi i сiльського господарства та Чорнобильською катастрофою. Неефективно використовуються природні ресурси; широко застосовуються екологічно шкідливі та недосконалі технології; практично неконтрольованим є ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів; мають місце негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяльності.

Загроза втрати сприятливого для проживання людей довкілля, а отже – вимирання населення, – ставить проблему екологiчної безпеки в Україні в ряд найсерйозніших.

У мiжнародному аспектi екобезпека обумовлює плiдну основу для спiвпрацi й розвитку життєдiяльностi, оскiльки вимагає об’єднання зусиль усiх країн заради збереження загальнолюдських екологiчних цiнностей. Екологiчної безпеки не можна досягти в односторонньому порядку, вона вимагає стабiльних стосункiв мiж державами на мирнiй основi.

В системi нацiональної безпеки екологiчнi загрози мають як навмисний (екологiчна агресiя), так i ненавмисний характер (транскордоннi переноси). Усунення можливостi екологiчної агресiї – навмисного впливу на якiсть навколишнього середовища – передбачається мiжнародними угодами, що забороняють навмисну манiпуляцiю природними процесами (динамiкою, будовою чи структурою Землi та космiчного простору), вiйськовий напад на греблi та ядернi електростанцiї, використання у ходi вiйни бiологiчних речовин тощо.

Народний Рух України вважає, що для уникнення цих загроз необхiдно:

1. Верховнiй Радi України ратифiкувати всi мiжнароднi конвенцiї та протоколи, якi виключають можливiсть здiйснення екоагресiї;

2. домагатися приєднання до мiжнародних документiв з екобезпеки всiх держав свiту;

3. Кабінету Міністрів України встановити ефективний контроль за станом навколишнього природного середовища, виявлення та усунення загроз для здоров’я населення, своєчасне попередження громадян України в разі небезпеки;

4. сприяти створенню екологічних союзів держав з метою ґарантiй екологiчної безпеки на реґiональному i глобальному рiвнях;

5. впроваджувати контроль за дотриманням науково обґрунтованих нормативів природокористування та охорони довкілля;

6. знижувати антропогенні навантаження, ліквідувати наслідки шкідливого впливу людської діяльності на природне середовище;

7. впроваджувати у виробництво екологічно безпечні технології;

8. реалізовувати заходи щодо зменшення впливу наслідків Чорнобильської катастрофи;

9. не допускати ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;

10. запровадити кримінальну відповідальність посадових осіб за неправдиве чи несвоєчасне інформування громадян про екологічні катастрофи.

Для уникнення цих загроз необхiдно:

– розробити прогноз можливих наслiдкiв впливу глобальних екопроблем на економiку України;

– виробити нацiональні заходи щодо адаптацiї народного господарства до глобальних змiн навколишнього природного середовища;

– скоротити лісорозробки у зоні Карпат і забезпечити збереження лісового фонду України;

– брати участь у виконаннi мiжнародних угод з запобiгання глобальних змiн клiмату Землi.

Вiйськова безпека. Вiйськова безпека України повинна базуватися на системi ґарантiй, якi б виключали можливiсть використання вiйськової сили ззовнi чи загрози її використання на шкоду нацiональним iнтересам України.

Структурними елементами вiйськової безпеки України мають стати її вiйськово-полiтичний стан та обороноздатнiсть. Вiйськово-полiтичне становище України в реальнiй вiйськово-полiтичнiй ситуацiї в Європі i свiтi слiд оцiнювати з позицій дотримання її iнтересiв та в плані геополiтичних факторiв. Саме з цих позицiй внаслiдок загальної нестабiльностi та «вакууму сили» в Схiднiй Європі i в умовах iснуючих територiальних претензiй Україна має забезпечувати свою обороноздатнiсть шляхом лiквiдацiї зовнiшньої загрози вiйськовими засобами. Проблема полягає в тому, що Україна не має достатньо ресурсiв для створення такої вiйськової могутностi, яка б усунула зовнiшнi загрози тiльки вiйськовими засобами. Тому забезпечити власну нацiональну безпеку Україна може, лише ефективно поєднуючи зовнішньополітичні та військові ґарантії.

Народний Рух України першочерговим завданням у контексті військової безпеки є приєднання України до євроатлантичного блоку (НАТО), що дасть можливість вирішити цілий ряд проблем, в т.ч. політичного, технологнічного, гуманітарного порядку.

Для забезпечення обороноздатності України важливу роль відіграє реформування Збройних Сил, переведення їх на професійну (контрактну) основу, підвищення ідейного та морального стану Українського війська і флоту.

Забезпечення потреб оборони. Для вирiшення цiєї проблеми вiйськово-економiчної безпеки потрiбно:

1. на науково обґрунтованiй основi визначити потреби оборони України та засоби їхнього задоволення;

2. здiйснити структурний аналiз вiйськово-промислового комплексу на територiї України i розробити програму його розвитку в контексті інтеграційних процесів;

3. орiєнтувати оборонну промисловiсть на спiвпрацю з європейськими оборонними структурами у забезпеченнi безпеки України;

5. розробка ядерної зброї, яка є запорукою високого рівня розвитку фундаментальної науки, що, в свою чергу, створює кумулятивні передумови для вдосконалення усіх інноваційних галузей.

Демографiчна безпека. Протягом останнiх рокiв в Українi склалася загрозлива демографiчна ситуацiя. Зросла смертнiсть, особливо серед чоловiкiв працездатного вiку; припинилося збiльшення середньої тривалостi життя, порушилася демографiчна структура в бiк старiння населення; значно знизилася народжуванiсть, що зумовило виникнення явища депопуляцiї; мiграцiя набула нерацiонального змiсту.

Зберiгається досить високий показник смертностi немовлят, що є однiєю з важливих медико-демографiчних характеристик стану здоров’я населення. Головними ознаками демографiчної кризи є несприятливi змiни не лише в кiлькостi, але й в якостi населення. Демографiчна криза – наслiдок кризи в основних сферах життя суспiльства, виникнення i загострення суперечностей, вiдсутнiсть розв’язання яких великою мiрою впливає на демографiчний процес. Українська нацiя постала перед загрозою вимирання.

Для забезпечення демографiчної безпеки України Народний Рух України вважає за необхiдне:

1. розробити i цiлеспрямовано впроваджувати в життя довготривалу Державну програму розвитку української нацiї;

2. послiдовно реалiзовувати на рiвнi держави ефективну демографiчну полiтику, спрямовану на розширене вiдтворення населення, формування оптимальної величини сiм’ї;

3. вирiшувати соцiально-економiчнi проблеми в державi через призму демографiчної безпеки, збереження генофонду нацiї;

4. створювати умови (фінансово-економічні) для вирішення житлових проблем молоді та гарантованого надання першого місця для працевлаштування;

5. визначити прiоритетним завданням держави i суспiльства захист материнства та дитинства, якiсне покращення здоров’я населення;

6. проводити мiграцiйну полiтику, виходячи з національних iнтересів України;

7. розробити та прийняти програму повернення українцiв в Україну.

Iнформацiйна безпека. На сучасному етапi розвитку цивiлiзацiї iнформацiя дедалі бiльше стає виробничим ресурсом. Без доступу до джерел iнформацiї та ефективного її використання неможливо забезпечити ефективнiсть функціонування держави та суспільства. Така роль iнформацiї в суспiльствi вимагає захисту нацiональних iнтересiв у сферi iнформацiї. Рух вважає, що має бути розроблена i здiйснюватися державна полiтика в галузi iнформацiї з метою послiдовної iнтеґрацiї України у свiтовi iнформацiйнi потоки.

Україна великою мiрою iзольована вiд iнформацiї з навколишнього свiту, так само як i свiт мало отримує iнформацiї про Україну. Вiдсутнiсть реального ефективного доступу до iнформацiї завдає значних втрат в економiцi, полiтицi, науцi. Обмеженiсть джерел iнформацiї дозволяє манiпулювання нею, що призводить до вирiшення економiчних та полiтичних проблем в iнтересах окремих суспiльних груп чи навiть iнших держав, а не суспiльства в цiлому. Це спричиняє шкоду внутрiшнiй стабiльностi України та її міжнародним відносинам.

З огляду на iнтеґрацiю в свiтову економiку вiдсутнiсть загальнодоступної правдивої iнформацiї про Україну зменшує можливостi iноземних iнвестицiй та доступу до передових технологiй. Для подолання iнформацiйної небезпеки необхідно:

1. вжити комплексних заходів щодо формування національного інформаційного простору та входження України у світовий інформаційний простір;

2. виявити та усунути причини дискримінації україномовного сегменту інформаційного простору України;

3. усунути негативні чинники порушення інформаційного простору, інформаційної експансії з боку інших держав;

4. розробити та впровадити необхідні засоби та режими отримання, зберігання, поширення і використання суспільно значущої інформації, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері;

5. прийняти необхiднi правовi акти про захист iнтелектуальної власностi, приєднатися до мiжнародних угод, якi реґулюють свiтовi стандарти iнформацiйного обмiну;

6. розробити i здiйснити державнi програми iнформатизацiї суспiльства, розширювати правовi та технiчнi можливостi доступу громадян до рiзноманiтної iнформацiї;

7. розмежувати iнформацiю з обмеженим доступом на комерцiйно цiнну iнформацiю пiдприємств та iнформацiю, закриту з мiркувань нацiональної безпеки;

8. створити систему ґарантiй доступу до урядової iнформацiї з боку громадян i громадських структур, правовий порядок обмеження доступу до iнформацiї, якщо цього вимагають iнтереси безпеки держави;

9. розробити правовi та iнформацiйнi методи контролю засобiв масової iнформацiї з метою запобiгання їхньому використанню на шкоду iнтересам нацiональної безпеки України;

10. вжити заходiв до звiльнення українського iнформацiйного простору вiд впливу iнформацiйних засобiв, якi поширюють ворожу щодо України i української нацiї iнформацiю.

Зовнiшньополiтична безпека. Народний Рух України, зважаючи на інтенсивний розвиток міждержавних відносин, пропонує відновити ядерний статус держави, що дає цілу низку беззаперечних переваг. Насамперед, Україна могла б одразу ж гарантувати свою безпеку, вивільнивши частину державних фінансів на здійснення інших соціально-гуманітарних програм, адже ядерна зброя в світі – найавторитетніший засіб стримування.

У результаті відновлення ядерного статусу держави Україна увійшла б до елітної когорти важливих геостратегічних гравців, що дає нові можливості як в

політичній так і в економічній сфері. Україна ще не втратила базу для створення ядерної зброї, тому цей процес вже наперед є відносно полегшеним.

Україна перебуває в процесi свого утвердження як незалежної держави, готової і здатної до спiвпрацi з усiма країнами для забезпечення власних нацiональних iнтересiв та мiжнародної безпеки. Статус ядерної держави, безперечно, прискорив би процес європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Протягом останніх років у Європі відбулися кардинальні зміни, пов’язані, зокрема, з розширенням НАТО на Схід та перспективою розширення Європейського Союзу. Розпочався процес формування нової Європи. Посткомуністичні країни Центрально-Східної Європи, до яких належить також Україна, визначилися у своєму курсі на економічну, політичну і військову інтеґрацію в ЄС, ЗЄС, ОБСЄ, НАТО. Україна, свого часу обравши позаблоковий статус, що не ґарантує необхідної безпеки, фактично стала «буферною зоною» між двома військовими блоками – НАТО і Ташкентського договору, відносини між якими перебувають у стані «холодного миру». Україна як важливий суб’єкт міжнародної безпеки повинна відігравати роль активного будівничого нової Європи. Політика України повинна виходити з неподільності економічної, політичної і військової інтеґрації в Європу, що в кінцевому підсумку визначить європейську цивілізаційну приналежність України.

З урахуванням цих стратеґічних цілей Народний Рух України вважає, що для забезпечення національних інтересів та національної безпеки України необхідно:

1. поглибити співпрацю України з Європейським Союзом;

2. увійти до існуючих і створюваних систем універсальної та реґіональної безпеки;

3. активно розвивати військове та військово-технічне співробітництво з НАТО, інтеґруватися до політичних структур НАТО;

4. брати активну участь у діяльності миротворчих сил, у тому числі спільно з державами НАТО;

5. домагатися виходу України з СНД, участь у якому залишається однією з серйозних перешкод на шляху до європейських структур;

6. наполягати на розпочинанні підготовки виведення Збройних Сил РФ з території України;

7. проводити політику запобігання поділу Європи на «Європу багатих» і «Європу бідних», співпрацюючи для цього з сусідніми державами;

8. підтримувати ініціативи, скеровані на поліпшення відносин між сусідніми державами.

УКРАЇНА У СВІТІ

Зовнішня політика України має бути скерована на захист iнтересiв держави у світі, піднесення мiжнародного авторитету, iнтеґрацiї у свiтове спiвтовариство як незалежної, впливової держави з давньою iсторiєю, яскравим нацiональним характером, розвиненою економiкою, потужними сировинними ресурсами та квалiфiкованими продуктивними силами.

Головне завдання для України полягає в iнтеґрацiї у свiтове спiвтовариство та остаточному утвердженні свого місця у світі як європейської держави.

Рух вважає, що в основі міжнародної політики нашої держави має бути вiдкритість для рівноправної, взаємовигiдної спiвпраці з усіма державами та мiжнародними органiзаціями на засадах невтручання у внутрiшнi справи держав-партнерів, мирного спiвiснування, неухильного дотримання норм мiжнародного права, вiдмови вiд будь-якого полiтичного, економiчного, вiйськового, iнформацiйного тиску, запобігання конфлiктним ситуацiям шляхом переговорiв.

Основні засади зовнішньої політики. Народний Рух України наголошує, що зовнішня політика України має базуватися на чітко визначених засадах пріоритету національних інтересів, обумовлених геополітичним становищем, економічними, історичними, культурними традиціями та реаліями.

Триває процес формування нової Європи в її природних геополітичних і культурних межах. Посткомуністичні країни Центрально-Східної Європи визначилися у своєму виборі на користь економічної, політичної та війської інтеґрації до європейських та трансатлантичних структур, зокрема в ЄС, ЗЄС, НАТО.

З іншого боку – Росія та Білорусь уклали договір про двосторонній союз, виникає небезпека утворення нових «залізних завіс». Україна може опинитися

між двох антагоністичних військово-політичних блоків. Щоб уникнути цієї загрози, Українська держава повинна зробити рішучий крок на шляху європейської та трансатлантичної інтеґрації. Для цього необхідно розробити і послідовно втілювати стратеґічно і тактично обґрунтовану українську зовнішньополітичну доктрину на принципах неподільності економічної, політичної, військової інтеґрації в Європу та світове співтовариство, міжнародні та реґіональні організації.

Рух вважає, що для забезпечення національних інтересів України у міжнародних відносинах необхідно:

– поглиблювати участь України у Раді Північноатлантичного співробітництва та Північноатлантичній Асамблеї, сприяючи поступовому трансформуванню цих інститутів, у поєднанні з Гельсинським процесом, у складові нової системи загальноєвропейської безпеки. Україна вже зараз повинна подати заявку про наміри вступу до НАТО;

– розвивати співпрацю з європейськими та світовими чинниками безпеки – ОБСЄ, НАТО, ЄС, ЗЄС;

– розвивати плідні відносини з Євросоюзом, отримати статус асоційованого члена ЄС, забезпечити умови для вступу до цієї організації через приведення законодавства, економічних, технологічних, екологічних стандартів у відповідність із її критеріями;

– домагатися припинення участі України в СНД та його структурах; натомість посилювати двосторонні відносини з країнами СНД;

– поглиблювати співпрацю з партнерами у блоку ГУУАМ; домагатися перетворення ГУУАМ на реґіональну організацію;

– розвивати вiдносини з країнами «третього свiту»;

– пропонувати i пiдтримувати iнiцiативи, спрямованi на поліпшення відносин мiж сусiднiми державами: збереження стабiльностi, вiдмову вiд будь-яких територiальних претензiй, розвиток взаємовигідного економічного, науково-технічного, культурного співробітництва;

– більше уваги приділяти відносинам з країнами, де мешкає численна українська діаспора, розвивати з нею всебічні контакти, захищати iнтереси українцiв поза межами України.

Українсько-росiйськi відносини. Особливим завданням української зовнішньої політики має стати вреґулювання відносин і вирішення спірних питань із Росією.

Рух вважає, що для забезпечення рiвноправності українсько-росiйських вiдносин необхідно:

– формувати українсько-росiйські вiдносини на основi взаємних вигоди та поваги до незалежності, суверенiтету, виходячи з нацiональних iнтересiв України;

– не входити до замкнутих економiчних та полiтичних структур за участю Росiї, здатних поставити пiд загрозу безпеку України чи можливiсть її iнтеґрацiї в європейські структури;

– домагатися повернення Росiєю українських нацiональних культурних цiнностей, справедливого остаточного розподiлу активiв та пасивiв колишнього СРСР;

– проводити політику, спрямовану на виведення з території України російських військових формувань; у зв’язку з грубими порушеннями умов перебування Чорноморського флоту Росії на території України домагатися денонсації відповідних двосторонніх угод між Україною та Російською Федерацією;

– домагатися демаркації і делімітації україно-російського кордону, розмежування акваторій Азовського, Чорного морів та Керченської протоки;

– домагатися встановлення світових цін на транзит російських нафти і газу;

– домагатися заборони в Українi політизованих та воєнізованих органiзацiй, керiвнi центри яких перебувають за межами України, та тих, чия діяльність становить загрозу державнiй незалежностi й територiальнiй цiлiсностi України.

Зовнішньоекономічна політика. Рух переконаний, що головною метою зовнiшньоекономiчної полiтики України є формування експортно зорієнтованої та імпортно замінної економіки, досягнення реальної економiчної незалежностi та зміцнення конкурентних позицій України у світовій економіці на основі підтримки національного товаровиробника, в тому числі й за рахунок протекціоністських заходів, скорочення дефiциту платiжного балансу, диверсифiкацiї iмпорту, перш за все – енергоносiїв, освоєння ринків збуту

української продукції і збільшення джерел енергопостачання, взаємної спiвпраці для розвитку цивiлiзацiї, поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.

Україна має проводити збалансовану і активну економічну політику, стати одним iз центрiв свiтової торгiвлi та системи мiжнародних комунiкацiй. Рух вважає, що для цього слід ужити таких заходів:

– створити економічні передумови для вступу України до Європейського Союзу, на першому етапі – домогтися вступу до зони вільної торгівлі ЄЕС;

– домагатися активної співпраці України з мiжнародними економiчними органiзацiями;

– докласти зусиль до зближення з країнами Євросоюзу для створення спільних виробництв і запозичення новітніх технологій;

– сприяти східноєвропейській економічній iнтеґрацiї, насамперед – розвитковi спiвробiтництва України iз захiдними сусiдами – Угорщиною, Польщею, Чехiєю, Словаччиною;

– створювати сприятливі умови для залучення в економiку України iноземних iнвесторiв, всебiчної фiнансово-кредитної пiдтримки, зокрема мiжнародних фiнансових органiзацiй, ринкових перетворень, здiйснення структурної полiтики, подолання зовнiшньоплатiжної кризи;

– перейти до активної експортної стратегiї на базi цiлеспрямованого формування i ефективної реалiзацiї експортного потенцiалу України; розробити й затвердити у Верховній Раді програму розвитку експортного потенціалу України, на цій основі здійснювати заходи для нарощування експорту, особливо високотехнологічних виробiв i продукцiї АПК;

– не допускати перетворення України на ринок збуту товарiв низької якостi, на сировинну базу високорозвинених країн у мiжнародному розподiлi працi; скеровувати експортно-імпортну діяльність на підтримку важлививх для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника, підвищення конкурентоздатності вітчизняної продукції;

– створювати державні зовнішньо-комерційні підприємства, що працювали б для організації експорту продукції державних (неприватизованих) підприємств, особливо в монопольних галузях;

– скасувати пільги щодо стягування ввiзного мита, акцизiв, а також податку на додану вартiсть на iмпортнi товари з метою пiдтримки вiтчизняних виробникiв на внутрiшньому ринку;

– запровадити суворі санкції щодо продажу продукції за демпінговими цінами та приховування валюти; встановити суворий митний контроль споживчих якостей продукцiї;

– не допускати ввезення в Україну товарів, якi не відповідають сертифiкацiйним вимогам державних органiв стандартизацiї, охорони здоров’я та навколишнього середовища;

– протидіяти неконтрольованому відпливу національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів;

– на законодавчому рівні заборонити ввезення в Україну продукцiї соцiально-культурного призначення, яка визначається українськими законами такою, що шкодить моральному здоров’ю нацiї та інтересам держави;

– домогтися матерiальної компенсацiї витрат на ядерне роззброєння, а також збереження за Україною можливостi й надалi розробляти ядернi технологiї в мирних цілях та виробляти паливо для атомних електростанцiй.

* * *

Побудова незалежної, демократичної, національної Української держави заради добробуту її громадян – головна мета, чільне завдання, сенс існування Народного Руху України. Це можливо лише за умови, коли в Україні буде українська патріотична влада, здатна відстоювати національні інтереси держави, створювати умови для гідного життя своїх співвітчизників. Для Народного Руху України переобрання влади – не самоціль, а спосіб реалізації своєї мети, яка є спільною для всіх державницьких, національно-демократичних сил.

Рух і надалі наполегливо домагатиметься їхнього об’єднання. В наших серцях – священний вогонь Української Національної Ідеї. За нами – Правда. З нами – всі, кому дорога Україна. Разом ми переможемо!  

 

 




Обновлен 03 фев 2017. Создан 27 дек 2016